Аметов Ільмі Ганійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ільмі Аметов
Ильми Гъани огълу Амет
Народження 1947(1947)
Катта-Курган, Самаркандської області, УзРСР
Смерть 16 серпня 2011(2011-08-16)
  Сімферополь, АР Крим, Україна
Національність кримські татари
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Жанр скульптура
Навчання Бакинське державне художнє училище
Діяльність скульптор

Ільмі Аме́тов (крим. Ильми Гъани огълу Амет[1], Ильми Амет Байрач,[2] * 1947 — пом. 16 серпня 2011 року) — кримськотатарський скульптор, діяч кримськотатарського національного руху з 1960-х років.

Біографія[ред. | ред. код]

Ільмі Аметов народився в 1947 році в Узбекистані, в м. Катта-Курган Самаркандської області в родині Аніфе Осман і Гані Амета (крим. Гъани Амет), депортованих із м. Судак.[1] Походив з роду Емір-Алі Сеіт-Мамут-оглу, двох синів, племінника і зятя якого у 1866 році звинуватили у вбивстві ігумена Парфенія і в 1868 році стратили у м. Кефе (нині — Феодосія).[3]

1966 року вступив до політехнічного інституту м. Навої, але 1968 року після численних попереджень від деканата його було відраховано за участь у національному русі кримських татар. Того ж року Аметов з родиною повернувся до Криму, а згодом оселився у м. Кримськ Краснодарського краю.[4]

1967 року Ільмі вирушив до Москви, де познайомився з дисидентами Петром Якіром, Володимиром Буковським та Мустафой Джемілєвим.[1]

18 травня 1969 на зустрічі активістів у Нижній Баканці познайомився з майбутньою дружиною Фатьмою, педагогом за освітою.[4]

Доправляв документи національного руху у Москву та регіони СРСР для переправлення за кордон.[4]

У 19711974 навчався на факультеті художньої обробки каменя Бакинського державного художнього училища, по закінченні якого до 1977 року працював у реставраціїних майстернях м. Баку, відтак повернувся до Краснодарського краю.

1987 року переїхав до Криму, спочатку влаштувався у м. Старий Крим, а потім в Сімферополі.

В 19871988 власними силами проводив реставраційні роботи на джерелах в монастирі Сурб-Хач.[5]

У 20042006 роках Аметов спільно з Асоціацією кримськотатарських працівників освіти «Мааріфчи» втілив низку проектів з виготовлення і встановлення пам'ятних знаків на місці знищених святих місць.[3]

Ільмі Аметов помер уночі 16 серпня 2011 року після тривалої хвороби. У церемонії прощання, яка відбулася наступного дня у головній мечеті Сімферополя Кебір Джамі, узяли участь голова меджлісу Мустафа Джемільов, депутати Верховної ради Криму Рефат Чубаров та Леонід Пілунський, представники органів влади Криму, та інші суспільні й політичні діячі.[6]

Твори[ред. | ред. код]

Загалом в Криму встановлено більше тридцяти його пам'ятних знаків.[7]

Пам'ятні знаки жертвам депортації
Пам'ятник Сеїт оглу Сейдамету
Пам'ятник Сеїт оглу Сейдамету в с. Дачне
Погруддя Петра Григоренка
Аметов є співавтором пам'ятника дисиденту Петрові Григоренку, радянському генералові, який встановлено 17 травня 1999 на Совєтській площі у м. Сімферополь.
Пам'ятники жертвам Другої Світової війни
Стели з назвами сіл
Стели на в'їздах у села зі старими назвами:[1][3]
Пам'ятні знаки на місцях зруйнованих святих місць
У 2004—2006 роках спільно з асоціацією «Мааріфчи» («Просвітянин») встановив пам'ятні знаки (дюрбе-таш) на місцях зруйнованих мусульманських святих місць — азизів: Бай-Кият, Тувака, Киргиз-Казак, Кирк-Азіз (у селі Кирк-Чолпан), а також встановив дюрбе-таш у дар жителям сіл Щебетовка (крим. Отуз) та Ізобільне (крим. Корьбекуль).[3][5]
Кам'яний хрест
Кам'яний хрест на будівлі собору Володимира і Ольги УПЦ КП в Сімферополі (2000).[9]
Пам'ятник штабс-капітану І. Даїрському
Пам'ятник штабс капітану Ільясу Девлету Даїрському, який героїчно загинув у роки Російсько-японської війни 1904—1905 рр. Встановлено на о. Сахалін 2005 року.
Фонтан
Фонтан у джерела Дарлик-Кешме в с. Міжріччя (2009).

Фотографії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г (рос.) Ильми Гъани огълу Амет Архівовано 25 April 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. // Qasevet: Историко-этнографический журнал. — № 34, 2011
  2. (рос.) Анонс на 5 июня 2012 // Крымское информационное агентство
  3. а б в г Ковальчук Ганна Бентажний дух майстра 06.06.2012 // Всеукраїнський інформаційно-культурний центр
  4. а б в (рос.) Ильми Аметов // Голос Крыма. — 19.08.2011.
  5. а б в г (рос.) Усеинова Гульнара «Он жил для народа без фальши, и значит, остался живым» // Голос Крыма. — 08.06.2012
  6. (рос.) Скончался известный крымский скульптор Ильми Аметов // Крым24. — 16.08.2011
  7. В. Берест Жив серед гір і з каменю творив // Вісник: Інформаційний бюллетень ДО «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр». — № 7 (33) липень 2012. — С. 2.
  8. (рос.) Хроника культурной жизни крымскотатарского народа. — Вып. 4. — Симферополь: 2010.
  9. Помер відомий кримський скульптор Ільмі Аметов // Меджліс кримськотатарського народу