Сонячна Долина (село)
| село Сонячна Долина | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Регіон | Автономна Республіка Крим | ||||
| Район/міськрада | Феодосійський район | ||||
| Рада | Сонячнодолинська сільська рада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA01180610010066885 
| ||||
| Облікова картка | Сонячна Долина | ||||
| Основні дані | |||||
| Колишня назва | Кози | ||||
| Населення | 1 431 | ||||
| Поштовий індекс | 98025 | ||||
| Телефонний код | +380 6566 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 44°52′29″ пн. ш. 35°6′9″ сх. д. / 44.87472° пн. ш. 35.10250° сх. д. | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 98025, Судацька міськрада, с. Сонячна Долина, вул. Шкільна, 18 | ||||
| Карта | |||||
.svg)  Сонячна Долина | |||||
.svg) Сонячна Долина | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Со́нячна Доли́на (до 1945 року — Коз[1]; крим. Qoz) — село в Україні, у складі Феодосійського району Автономної Республіки Крим.
Село розташоване приблизно за 1,5 км на південь від дороги, що з'єднує Судак і Феодосію через Коктебель і Щебетовку, приблизно на однаковій відстані від Щебетовки і Судака. Селище відділене від цієї дороги невеликим хребтом Ечки-Даг, що захищає селище з півночі. Селище віддалене від морського узбережжя, де розташоване невелике село Прибережне приблизно за 3 км. Село розташоване на пересихаючому струмку Коз, однойменному зі старою назвою села. Південніше селища починається ненаселена пустельна місцевість, утворює мис Меганом.
У селищі розташована церква Іллі Пророка, побудована ще за часів візантійського панування на південному узбережжі Криму — найдавніший із збережених у Криму храмів візантійського стилю, який був збудований у IX—XII століттях. Головна реліквія храму — мармурова купіль IV—V століття, зроблена з капітелі античної колони, нібито привезеної з Константинополя.[2]
Вперше у доступних джерелах Коз зустрічаються на венеціанській карті VIII століття.[3]
За часів генуезців село Козо (лат. cazale Coxii; de Cozo) входило в солдайське консульство. Воно згадується в договорі Генуї з Еліас-Беєм Солхатським 1381 року.[4] У документах згадуються вихідці з Коз — Сава і Георгіо (лат. Sava de Cozo; Georgio de lo Cozo) які протягом 1380—1381 років служили на одній з галей Генуезької республіки.[5]
Після захоплення генуезських володінь османами в 1475 році Коз входить до Судацького кадилика османського санджака Кефе.[6]
Село зустрічається в «Османському реєстрі земельних володінь Південного Криму 1680-х років», за яким Козлар входив до Судакського кадилка еялета Кефе і належав, як зеамет, ханському катібу (секретарю). Загалом у селі згадано 54 землевласники, з яких 13 «іновірців», які володіли 2662 дьонюмами землі.[7]
У 1775 році «наказовим актом» Шахін-Ґерая село було включено в Кримське ханство у складі Судакського кадилика Кефінського каймаканства. В 1778 російською армією християни з села були насильно виселені в Приазов'ї. По «Відомості про виведених із Криму в Приазов'ї християн» А. В. Суворова від 18 вересня 1778 з села Коз виселено 74 уруми (38 чоловіків і 36 жінок), за іншими даними 14 сімей (74 особи).
У 1783 році село разом з усім Кримським ханством було анексовано російською імперією. У праці Петера-Симона Палласа «Спостереження, зроблені під час подорожі південними намісництвами Російської держави у 1793—1794 роках» село описується:
Населення долини Кооза ще й нині досить значне. До виселення тут було багато греків, які займалися культурою винограду, і ще видно їх будинки, що зруйнувалися. У селі є і грецька церква на висоті, що розділяє верхів'я долин, так само як і красива мечеть з восьмикутною вежею або мінаретом, добре побудованим з цегли. Раніше були в селі і кілька добрих фонтанів, з них деякі нині пересохли. Побудови мешканцям їхніх будинків та огорож виноградників обкладаються штучним каменем, удосталь видобувається в сусідніх горах… Тут виноград визріває раніше [ніж у Судакській долині] і дає сусло, міцніше і солодке; незважаючи на те, вино в Коозі поступається судазькому щодо тонкості смаку та тривалості збереження…[8]
У 1804 році в урочищі Ачікляр було організовано Судакське училище, де готувалися фахівці з виноградарства, виноробства та бондарної справи. Для потреб училища було відведено землі по 30 десятин у Судакській та Козькій долинах та казенні сади: у Судаку — 19 та Козах — 10 десятин.[9]
За Відомістю про кількість селищ, назви оних, у них дворів … що у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року, в селі Коз було 15 дворів і 80 жителів, виключно кримських татар. Відповідно до «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Коз (Кози) — володарське та общинне кримськотатарське село з 83 дворами, 428 жителями, православною церквою та мечеттю при струмку Касані.[10]
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 911 особи (484 чоловічої статі та 427 — жіночої), з яких , 864 — магометанської[11]
Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, в селі Кози числилося 215 дворів, з них 210 селянських, населення становило 786 осіб: 677 кримських татар, 65 українців, 22 росіян, 10 греків, 3 білоруси, 1 чех, 4 записані у графі «інші», діяла татарська школа.[12]
У путівнику 1929 року «Крим» село описано:
На 42 км від Феодосії відходить ліворуч дорога до села Кози, як на долоні видно з шосе. Це гірське татарське село, яке ще зберегло значною мірою своєрідний первісний стиль, з плоскими глиняними покрівлями та старовинною мечеттю..[13]
У 1944 році практично всі жителі села були депортовані, а в вересні цього ж року в район було переселено 2469 сімей зі Ставропольского та Краснодарського країв РСФСР. В 1945 році село було перейменовано на Лагерне, а в 1960-х — на Сонячна Долина.
2003 року у селі побудована мечеть Коз Джамісі.
У селі розташовано винзавод, що працює під торговою маркою «Сонячна долина». Гордість місцевих виноробів — червоне десертне вино «Чорний доктор», при виробництві якого використовуються місцеві автентичні сорти винограду. Обсяг виробництва обмежений кількістю місцевої сировини.
- Сонячна Долина на сайті Верховної Ради України(укр.)
- Сонячна Долина на картах
- Солнечнодолинский сельсовет[недоступне посилання з липня 2019]
- Карта территории Судакского горсовета
- Солнечная Долина — Страна Солнца (фото, видео, карта)
- Подорож невідомим Кримом — Український інститут національної пам'яті — 2020
- ↑ також Ко́зи, до 1960-х — Лагерне
- ↑ Basileus (7 травня 2016). Майко В. В., Джанов А. В. Археологические памятники Судакского региона Республики Крым. – Симферополь: Ариал, 2015. – 448 с. Василевс. Українська візантиністика (укр.). Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Том 38 (1905) :: ИТУАК :: BIBLIOTHECA CHERSONESSITANA. www.library.chersonesos.org. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Том 57 (1920) :: ИТУАК :: BIBLIOTHECA CHERSONESSITANA. library.chersonesos.org. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Джанов, Alexander Dzhanov. Казалии Солдайи и Готии по данным книг массарии Каффы (История и археология Крыма В. 5 2017) Casalia Soldaye et Gotie in cartulariis massarie Caffe. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ История Генуэзских поселений в Крыму: Мурзакевич Николай — Алфавитный каталог — Электронная библиотека Руниверс. runivers.ru. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Османский реестр земельных владений Южного Крыма 1680-х годов. Выпуск 3-ий: перевод (2021). www.avetruthbooks.com. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Пётр Симон Паллас. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства. 1999. imwerden.de (рос.). Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Совхоз-завод "Солнечная долина". www.crimea-kvn.ru. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 41 : Таврическая губерния. - 1865. elib.shpl.ru. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-217. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Файл:Список населенных пунктов Крымской АССР.pdf — Википедия (PDF). commons.wikimedia.org (рос.). Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ И.И. Пузанов. «Крым: Путеводитель» :: Часть II. Справочная :: V. Восточный Крым :: 22. От Феодосии до Судака. krimoved-library.ru. Процитовано 15 листопада 2024.
