Аморфофалюс велетенський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аморфофалюс
Аморфофалюс велетенський
Аморфофалюс велетенський
Біологічна класифікація
Домен: Евкаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Підцарство: Вищі рослини (Streptophyta)
Відділ: Ембріофіти (Embryophyta)
Підвідділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Підклас: Алісматиди (Alismatidae)
Порядок: Частухоцвіті (Alismatales)
Родина: Ароїдні (Araceae)
Підродина: Ароїди (Aroideae)
Триба: Томсонії (Thomsonieae)
Рід: Аморфофалюс (Amorphophallus)
Вид: Аморфофалюс велетенський
Біноміальна назва
Amorphophallus titanum
(Becc.) Becc. ex Arcang

Amorphophallus titanum

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category: Amorphophallus titanum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Amorphophallus titanum

Аморфофалюс велетенський (Amorphophallus titanum) (з латині його назва перекладається як «гігантський аморфний / деформований пеніс») належить до родини ароїдних. Його батьківщиною вважається острів Суматра в Індонезії. Відкрив аморфофалюс велетенський італійський ботанік Одоардо Беккарі (Odoardo Beccari) в 1878 році на острові Суматра. Дослідження рослини проводили у ботанічному саду Боннського університету.[1]

Будова[ред.ред. код]

Рослина має велику підземну бульбу – до 117 кг. Одна бульба продукує один листок, який може досягати розмірів маленького дерева. Черешок листка у деяких випадках виростає на 3 метра висоти. Округлі білі мітки на черешках нагадують п'ятна лишайників на корі дерев. Це феноменальний випадок мімікрії, коли травяна рослина імітує кору, щоб скидатися на дерево, і очевидно використовується як захистний засіб проти травоїдних тварин. Листок галузиться і розділяється мінімум на три гілки. Діаметр листка досягає 5,2 метрів і покриває площу 22 кв.м.

Суцвіття гіганських розмірів. Складається з покривала у формі труби та качана на якому розміщуються чоловічі та жіночі квіти. Квіти знаходяться одна над одною і розцвітають у різний час.

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Рослина впадає у тривалі періоди спокою (сплячку) у бульбі під землею. Коли прокидається – викидає назовні один велетенський листок. Листок зав'ядає через деякий час (від 9 до 24 місяців). Молоді рослини в'януть після 6-ти місяців. За період вегетації бульба збільшується удвічі. Після досягнення бульбою ваги у 15 кілограм рослина може викидати назовні суцвіття. Під час цвітіння бульба втрачає свою вагу (близько 20 %). Тривалість життя рослини складає сорок років, проте цвіте вона за цей час три або чотири рази. Покривало суцвіття розкривається після обід і у першу ніч зацвітають жіночі квіти. Під ранок покривало закривається, але не до кінця. На другу ніч зацвітають чоловічі квітки і продукують велику кількість жовтого пилку. Після другої ночі покривало повністю закривається. Запах величезних квіток аморфофаллуса (висота їх може сягати чотирьох метрів) вважається одним з найнеприємніших у світі, його порівнюють з запахом трупа, тухлої риби або несвіжих яєць, але цей запах приваблює комах, які запилюють рослину. Запилені жіночі квіти утворюють оранжеві ягоди.[2]

Поширення та середовище існування[ред.ред. код]

В натуральних умовах росте на території 300 х 100 кілометрів західних схилів гір Барисан у західній Суматрі, Індонезія. Це джунглі на висоті 1200 м. Вирощують у ботанічних садах.

Рослина у стадії вегетації

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У Королівському ботанічному саду Единбурга намалювали ботанічну ілюстрацію Amorphophallus titanum у реальних розмірах.[3]
  • Хоча найбільшою квіткою на планеті вважають Rafflesia arnoldii, Amorphophallus titanum інколи приписують цей титул. В оману вводить те, що рослина у період цвітіння схожа на одну квітку, проте технічно, це суцвіття, що складається з багатьох маленьких квіток. Насправді ж Amorphophallus titanum має найбільше негіллясте суцвіття.[4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Hejnowicz, Zygmunt; Barthlott, Wilhelm (2005-03-01). Structural and mechanical peculiarities of the petioles of giant leaves of Amorphophallus (Araceae). American Journal of Botany (en) 92 (3). с. 391–403. doi:10.3732/ajb.92.3.391. ISSN 0002-9122. PMID 21652415. Процитовано 2015-12-22. 
  2. Wolfram Lobin, Michael Neumann, Markus Radscheit & Wilhelm Barthlott. The cultivation of Titan arum (A mor phophal lus titanum ) – a flagship species for botanic gardens. The Journal of Botanic Garden Horticulture, No 5. с. 69. 
  3. RBGE Diploma in Botanical Illustration | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 2015-12-23. 
  4. What is the largest flower in the world? (Everyday Mysteries: Fun Science Facts from the Library of Congress). www.loc.gov. Процитовано 2015-12-23. 

Посилання[ред.ред. код]

  • Barthlott W 1992. Mimikry: Nachahmung and Täuschung in Pflanzenreich. Bonner Universitätsblätter 52: 49-62.


Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.