Аморфофалюс велетенський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аморфофалюс
Аморфофалюс велетенський
Аморфофалюс велетенський
Біологічна класифікація
Домен: Евкаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Підцарство: Вищі рослини (Streptophyta)
Відділ: Ембріофіти (Embryophyta)
Підвідділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Підклас: Алісматиди (Alismatidae)
Порядок: Частухоцвіті (Alismatales)
Родина: Ароїдні (Araceae)
Підродина: Ароїди (Aroideae)
Триба: Томсонії (Thomsonieae)
Рід: Аморфофалюс (Amorphophallus)
Вид: Аморфофалюс велетенський
Біноміальна назва
Amorphophallus titanum
(Becc.) Becc. ex Arcang, 1879
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category: Amorphophallus titanum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Amorphophallus titanum

Аморфофалюс велетенський (Amorphophallus titanum) (з латині його назва перекладається як «гігантський аморфний / деформований пеніс») належить до родини ароїдних. Його батьківщиною вважається острів Суматра в Індонезії. Відкрив аморфофалюс велетенський італійський ботанік Одоардо Беккарі (Odoardo Beccari) в 1878 році на острові Суматра. Дослідження рослини проводили у ботанічному саду Боннського університету.[1]

Будова[ред.ред. код]

Рослина має велику підземну бульбу – до 117 кг. Одна бульба продукує один листок, який може досягати розмірів невеличкого дерева. Черешок листка у деяких випадках виростає на 3 метри у висоту. Округлі білі мітки на черешках нагадують плями лишаїв на корі дерев. Це феноменальний випадок мімікрії, коли трав'яниста рослина імітує кору, щоб скидатися на дерево, і, очевидно, використовує це, як захисний засіб проти травоїдних тварин. Листок галузиться і розділяється мінімум на три гілки. Діаметр листка досягає 5,2 метрів і покриває площу 22 кв.м.

Суцвіття гігантських розмірів. Воно складається з покривала у формі труби та качана, на якому розміщуються чоловічі та жіночі квітки. Квітки знаходяться одна над одною і розцвітають у різний час.

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Рослина впадає у тривалі періоди спокою (сплячку) у бульбі під землею. Коли прокидається – викидає назовні один велетенський листок. Листок зав'ядає через деякий час (від 9 до 24 місяців). Молоді рослини в'януть після 6-ти місяців. За період вегетації бульба збільшується удвічі. Після досягнення бульбою ваги у 15 кілограм рослина стає спроможною випускати назовні суцвіття. Під час цвітіння бульба втрачає свою вагу (близько 20 %). Тривалість життя рослини складає сорок років, проте цвіте вона за цей час три або чотири рази. Покривало суцвіття розкривається після обіду і у першу ніч зацвітають жіночі квітки. Під ранок покривало закривається, але не до кінця. На другу ніч зацвітають чоловічі квітки і продукують велику кількість жовтого пилку. Після другої ночі покривало повністю закривається. Запах величезних квіток аморфофаллюса (висота їх може сягати чотирьох метрів) вважається одним із найнеприємніших у світі. Його порівнюють із запахом мертвечини, тухлої риби або несвіжих яєць, але цей запах приваблює комах, які запилюють рослину. Запилені жіночі квіти утворюють оранжеві ягоди.[2]

Поширення та середовище існування[ред.ред. код]

В природніх умовах росте на території 300 х 100 кілометрів західних схилів гір Барисан у західній Суматрі, Індонезія. Це джунглі на висоті 1200 м. Вирощують у ботанічних садах.

Рослина у стадії вегетації

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У Королівському ботанічному саду Единбурга намалювали ботанічну ілюстрацію Amorphophallus titanum у реальних розмірах.[3]
  • Хоча найбільшою квіткою на планеті вважають Rafflesia arnoldii, Amorphophallus titanum інколи приписують цей титул. В оману вводить те, що рослина у період цвітіння схожа на одну квітку, проте технічно, це суцвіття, що складається з багатьох маленьких квіток. Насправді ж, Amorphophallus titanum має найбільше негіллясте суцвіття.[4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Hejnowicz, Zygmunt; Barthlott, Wilhelm (2005-03-01). Structural and mechanical peculiarities of the petioles of giant leaves of Amorphophallus (Araceae). American Journal of Botany (en) 92 (3). с. 391–403. doi:10.3732/ajb.92.3.391. ISSN 0002-9122. PMID 21652415. Процитовано 2015-12-22. 
  2. Wolfram Lobin, Michael Neumann, Markus Radscheit & Wilhelm Barthlott. The cultivation of Titan arum (A mor phophal lus titanum ) – a flagship species for botanic gardens. The Journal of Botanic Garden Horticulture, No 5. с. 69. 
  3. RBGE Diploma in Botanical Illustration | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 2015-12-23. 
  4. What is the largest flower in the world? (Everyday Mysteries: Fun Science Facts from the Library of Congress). www.loc.gov. Процитовано 2015-12-23. 

Посилання[ред.ред. код]

  • Barthlott W 1992. Mimikry: Nachahmung and Täuschung in Pflanzenreich. Bonner Universitätsblätter 52: 49-62.


Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.