Амфіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амфіон
Julius Troschel Zethus und Amphion 1840-50 Neue Pinakothek-1.jpg
Посада king of Thebes[d]
Батько Зевс[1]
Мати Антіопа[1]
Брати, сестри  • Zethos[d]
У шлюбі з Ніоба[1][2][3]
Діти Sipylus[d], Amyclas[d], Chloris[d], Alphenor[d], Damasichthon[d], Ismenus[d], Tantalus[d], Phaedimus[d], Ilioneus[d], Amphion[d], Neaera[d], Amaleus[d], Q55421369?, Archemorus[d], Astycrateia[d], Astynome[d], Q55857244?, Q57385095?, Q57907291? і Klytia[d]
Амфіон син Зевса

Амфі́он (грец. Αμφίονας) — син Зевса й фіванської царівни Антіопи, брат Зета, один із давньогрецьких музик. Одразу після народження брати-близнята за наказом їхнього дядька, фіванського царя Ліка, були покинуті напризволяще, їх виховали пастухи. Змужнівши, брати захопили Фіви і вбили злого володаря, а його дружину Дірке прив'язали до рогів лютого бика. У Неаполі є відома мармурова скульптура «Фарнезький бик» Амфіон і Зет оточили Фіви мурами (каміння, зачароване грою А. на лірі, саме складалося в мури). Обидва брати відзначалися надзвичайною силою. Дружина Амфіона Ніоба народила йому семеро синів і сім дочок. Після втрати всіх дітей А. покінчив життя самогубством. (Варіант: А. вбили Аполлон і Артеміда, коли він намагався захопити їхній храм.) В історичний час А. і Зета шанували у Фівах як місцевих героїв, «фіванських Діоскурів».

Від часів Евріпіда в літературній традиції брати є втіленням двох життєвих начал — діяльного (Зет) і споглядального (Амфіон). Міф про Амфіона й Зета відбито в живописі (Дж. Б. Тьєполо) та в музиці (Б. Галуппі, Л. Керубіні, А. Онеггер).

Амфіон — владар беотійського міста Орхомена, дід Нестора.

Література[ред. | ред. код]

  • а б в Амфион // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 686.
  • Любкер Ф. Amphio // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, Л. А. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 80–81.
  • Любкер Ф. Niobe // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, Л. А. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 921–923.