Анджей Стано
| Анджей Стано | |
|---|---|
| Помер | 1659[1] |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Посада | львівський підчашийd і підкоморій сяноцькийd |
| Рід | Q63531216? |
Анджей Стано гербу Ґоздава — адвокат, підчаший львівський (1642—1651), підкоморій сяноцький (з 1651)[2], маршалок коронаційний Судової Вишні у 1649 році. Син Єжи Стано[pl], посла Речі Посполитої до Османської імперії і Московського царства. У 1658 році побудував костел у Рудках[3].
10 червня 1653 року під Сянком відбувся з'їзд сяноцької шляхти, який курував Анджей Стано. На цьому з'їзді було підтверджено намір про проведення найму та мобілізації ланового жовніра. Щоб шляхта прибула у визначений термін з поборовими квитами та привела на військовий огляд жовнірів, підкоморій сяноцький звернувся до них з універсалом, вирядивши при цьому п'ять вершників своїми силами[2].
У 1655 році, під час вторгнення в Річ Посполиту шведських військ, на зборі посполитого рушення Анджей Стано був призначений ротмістром хорогви[4].
Під час вторгнення військ Юрія II Ракоці у Річ Посполиту, як підкоморій сяноцький видав універсал, згідно з яким призначив збір посполитого рушення шляхти на 6 лютого 1657 року. За станом здоров'я відмовився брати участь в мобілізації, доручивши цю роботу сяноцькому хорунжому[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ а б Ярослав Лисейко. Підготовка та організація військового походу сяноцьких ланових жовнірів у 1653 р. // Національний університет «Львівська політехніка». — 2013. — С. 19–23. Архівовано з джерела 28 травня 2018. Процитовано 6 грудня 2016.
- ↑ Z dziejów i tradycji srebrnego wieku: studia i materiały. 1992. str. 29 (пол.)
- ↑ Ярослав Лисейко. Участь шляхти у мобілізації війська в Сяноцькій землі на початку Польсько-шведської війни (квітень–грудень 1655 р.) // Національний університет «Львівська політехніка». — 2014. — С. 40–46.
- ↑ Ярослав Лисейко. Участь шляхти в обороні Сяноцької землі під час воєнної кампанії Дьєрдя ІІ Ракоці та його союзників у січні–липні 1657 р. // Національний університет «Львівська політехніка». — 2014. — С. 17–22.
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |