Андреєв Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Андреєв Микола Миколайович
рос. Николай Николаевич Андреев
Андреєв Микола Миколайович.jpg
Народився 16 (28) липня 1880
Курмани, Недригайлівський район, Україна
Помер 31 грудня 1970(1970-12-31) (90 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Діяльність фізик
Alma mater Базельський університет
Сфера інтересів фізик і акустика
Заклад Акустичний інститут АН СРСР
Науковий ступінь академік АН СРСР
Член Академія наук СРСР
Відомий завдяки: фізична та технічна акустика
Нагороди Герой Соціалістичної Праці Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора

Мико́ла Микола́йович Андре́єв (рос. Андре́ев Никола́й Никола́евич) (16 (28) липня 1880(18800728) - пом. 31 грудня 1970) — український фізик, який зміг реалізувати себе як науковець за часів існування СРСР, академік АН СРСР з 1953 р., член-кореспондент з 1933 р. Народився у с. Курмани (Роменський повіт) Полтавської губернії — сучасний Недригайлівський район Сумської області. Скінчив Базельский університет у 1909 р. З 1912 р. викладав та керував науковою роботою у Московському університеті. З 1917 р. робив у декількох вищих навчальних закладах и науково-дослідних закладах СРСР: з 1940 р. у фізичному інституті, з 1954 р. в Акустичному інституті АН СРСР. 1970 — Герой Соціалістичної Праці.

Праці[ред. | ред. код]

Автор багатьох наукових праць з фізичної та технічної акустики. Створив радянську наукову школу акустиків, яка під безпосереднім його керівництвом розробила теорію поширення звуку в рухомому середовищі; розв'язував проблеми поширення акустичних коливань в атмосферному та водному середовищах, проблеми архітектурної акустики, електроакустичної апаратури. Важливими є роботи з вивчення шуму літака, п'єзоелектрики, теорії телефону, з фізичних основ акустики музичних інструментів. У 1941–1945 рр. під Керівництвом Андреєва проводилися роботи, які започаткували радянську гідроакустику.

М.М. Андрєєв займався вирішенням проблем, пов'язаних із застосуванням спектрального методу в фізиці. В результаті аналізу відомих явищ – дифракції, дисперсії світла та резонансу – з'явилася стаття Миколи Миколайовича "Решетка, призма, резонатор". Як зазначає дослідник історії науки Ігор Шаров у своїй книзі Вчені України: 100 видатних імен, цінність цієї роботи була не стільки в нових підходах, до висвітлення теми, скільки у чіткості викладу спектрального методу.

Сучасники Миколи Миколайовича Андрєєва вважали, що його наукова діяльність характеризувалася глибоким проникненняям у суть нових принципових питань, пильною увагою до конкретних практичних завдань. Микола Миколайвич умів виховати і надихнути своїх учнів, допомагаючи їм справами, порадами і розвиваючи творчу ініціативу.

Андреєв відомий також як педагог та популяризатор наукових знань. Він заснував і редагував науково-популярний журнал «Искра»((рос.)) (з 1923), був головним редактором «Акустического журнала»(рос.) АН СРСР. Нагороджений 4 орденами Леніна і орденами Трудового Червоного Прапора

Роботи[ред. | ред. код]

  • Равновесие и колебания пьезоэлектрического кристалла (Обзор), «Журнал прикладной физики», 1928, т. 5, в. 3—4; Акустика движущейся среды, Л.—М., 1934 (рос.) (разом із І. Г. Русаковим).

Література[ред. | ред. код]