Перейти до вмісту

Антипатр II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антипатр II
дав.-гр. Ἀντίπατρος Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився4 століття до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер287 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСтародавня Македонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьмакедонянин
Діяльністьмонарх Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовдавньогрецька Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулцар Македонії
ПосадаЦарі Македонії Редагувати інформацію у Вікіданих
Термін296—294 роки до н. е.
ПопередникФіліпп IV
НаступникАлександр V
РідАнтипатрідиd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоКассандр Македонський Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиФессалоніка Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриФіліпп IV Македонський і Александр V Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зЕврідіка[d] Редагувати інформацію у Вікіданих

Антипатр II (дав.-гр. Ἀντίπατρος Βʹ; д/н —287 до н. е.) — цар Македонії у 296294 роках до н. е.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з династії Антипатридів. Середній син Кассандра, царя Македонії, та Фессалоніки (доньки царя Філіппа II). Про його молоді роки нічого невідомо.

На початку 296 року до н. е. після смерті старшого брата Філіппа IV розділив разом з іншим братом — Антипатром II — Македонію по річці Аксіос, отримавши західну частину. Втім невдовзі між братами почалося суперництво. Підозрюючи матір у змові зі своїм братом, Антипатр II наказав вбити Фессалоніку. Це призвело до відкритого протистояння з Александром V. Той запросив на допомогу Пірра, царя Епіру, який завдав поразки Антипатру II. Останній втік до Лісімаха, на доньці якого одружився.

Після загибелі брата того ж року розраховував на підтримку тестя. Втім Лісімах сам забажав володарювати. Зрештою за наказом Лісімаха колишнього македонського царя було вбито.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Julius Kaerst: Antipatros 13. In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band I,2, Stuttgart 1894, Sp. 2508 f.
  • Paul Cloché La dislocation d'un empire. Les premiers successeurs d'Alexandre le Grand. Payot Paris (1959)