Перейти до вмісту

Антигон II Гонат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антигон II Гонат
дав.-гр. Ἀντίγονος Γονατᾶς Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився319 до н. е.[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Gonnusd Редагувати інформацію у Вікіданих
Померне раніше 240 до н. е. і не пізніше 239 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Пелла, Пелла[d], Пелла, Центральна Македонія, Македонія та Фракіяd, Греція Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСтародавня Македонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвійськовослужбовець Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіЕвфантd і Зенон із Кітіона Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовдавньогрецька Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокстоїцизм Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулкороль Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаЦарі Македонії Редагувати інформацію у Вікіданих
РідАнтигоніди Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоДеметрій I Поліоркет[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиФіла[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриСтратоніка Сирійська, Філа[d], Кратер Молодший, Деметрій Худийd, Коррагd, Александр і Деметрій Красивий Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зФіла Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиДеметрій II Етолійський і Алкіоней Редагувати інформацію у Вікіданих
Тетрадрахма Антигона II Гоната

Антигон II Гонат (дав.-гр. Αντίγονος Β' Γονατάς; близько 320 до н. е. — 239 до н. е.) — македонський цар, онук Антигона Одноокого. Завдяки спритній політиці, а також перемозі над кельтами і двократній над Птолемеєм III Евергетом повернув могутність Македонії.

Характер та життєві погляди

[ред. | ред. код]

Згідно Клавдію Еліану Антигон був дружелюбивим та мав м'який норов. Він ставився до своєї влади як до почесного рабства[3].

Антигон II був прихильником вчення античного філософа-стоїка Зенона Кітіонського. Басилевс відвідував лекції філософа будучи у Афінах і запрошував його до свого двору. Але Зенон відмовився, посилаючись на похилий вік, і послав замість себе своїх учнів Персея і Філоніда. Листування Антигона з Зеноном приводить Діоген Лаертський[4]. Після того як Антигон побачив тіло свого загиблого сина, він не змінився в лиці і не заплакав, а тільки похвалив юнака за доблесть та наказав його поховати[5].

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]