Антигон II Гонат
| Антигон II Гонат дав.-гр. Αντίγονος Γονατάς | |
 | |
| Народження: |
319 до н. е. Гонніd, Темпі[d], Регіон Фессалія, Греція |
|---|---|
| Смерть: |
239 до н. е. Пелла, Пелла[d] |
| Країна: | Стародавня Македонія |
| Рід: | Антигоніди |
| Батько: | Деметрій I Поліоркет[1] |
| Мати: | Філа[d] |
| Шлюб: | Філа[d] |
| Діти: | Деметрій II Етолійський і Алкіоней |
Антигон II Гонат (дав.-гр. Αντίγονος Β' Γονατάς; близько 320 до н. е. — 239 до н. е.) — македонський цар, онук Антигона Одноокого. Завдяки спритній політиці, а також перемозі над кельтами і двократній над Птолемеєм III Евергетом повернув могутність Македонії.
Характер та життєві погляди[ред. | ред. код]
Згідно Клавдію Еліану Антигон був дружелюбивим та мав м'який норов. Він ставився до своєї влади як до почесного рабства[2].
Антигон II був прихильником вчення античного філософа-стоїка Зенона Кітіонського. Басилевс відвідував лекції філософа будучи у Афінах і запрошував його до свого двору. Але Зенон відмовився, посилаючись на похилий вік, і послав замість себе своїх учнів Персея і Філоніда. Листування Антигона з Зеноном приводить Діоген Лаертський[3]. Після того як Антигон побачив тіло свого загиблого сина, він не змінився в лиці і не заплакав, а тільки похвалив юнака за доблесть та наказав його поховати[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Любкер Ф. Antigonus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 96–97.
- ↑ Клавдій Еліан, II.20.
- ↑ Діоген Лаертський, VII.36.
- ↑ Клавдій Еліан, III.5.
Джерела[ред. | ред. код]
- Діоген Лаертський. Про життя, вчення та висловлювання славетних філософів.
- Клавдій Еліан. Строкаті історії / Переклад з давньогрецької, передмова Дзвінки Коваль. — Львів : Апріорі, 2020. — ISBN 978-617-629-495-5.
|
| |||||||||||||||||||
