Амінт III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Монети із зображенням Амінти III

Амінт III (грец. Αμύντας Γ΄) — македонський цар, який правив у 392 — 369 роках до н. е.

Амінт III, а можливо він же і Амінт II в ряду македонських царів з цим ім'ям, був правнуком царя Олександра I через батька Аррідея і діда Менелая (або за іншою версією Амінту). Юстин помилково називає Менелая батьком Амінти III. Якщо Амінт II і III Амінт одна і та ж людина, то за Діодором (14.89) він заволодів владою після вбивства царя Павсанія, повернувши трон від Лінкестідів династії Аргеадів. Клавдій Еліан пише, що Амінт за чутками прислужував царю Аеропу, був формально рабом[1], тому що його батько Менелай (насправді дід) незаконно народжений (син рабині від царя Олександра I).

Після цього в Македонію із заходу вдерлись іллірійці під проводом Барділла з наміром повернути трон Аргею, імовірно синові Павсанія. На сході посилив тиск на слабке Македонське царство Олінфський союз. Амінт III змушений був шукати притулку у фессалійців, за допомогою яких зміг вигнати Арге через 2 роки[2]. Діодор посилається на думку, що Аргей правил в Македонії як цар, проте можливо македонці не визнали його. Принаймні монет зі своїм ім'ям, як царі до і після нього, він не карбував. З лінкестами, представником яких був Аргей, було укладено мир, закріплений династичним шлюбом між Амінтою і Еврідікою, внучкою лінкестського царя Аррабея, числив свій рід від вихідців з Коринфа[3].

Еврідіка народила трьох синів, Олександра, Пердікка і Філіпа , всі вони потім послідовно царювали, а молодший син прославив Македонію під іменем царя Філіпа II. Четвертою дитиною була дочка Евріноя. Про Еврідіку Юстин розповідає наступне:

«Амінта міг загинути від підступних хитрощів своєї дружини Еврідіки, яка домовилася зі своїм зятем про те, що вийде за нього заміж, вбивши чоловіка, а царство передасть йому, своєму коханцеві, та проте дочка донесла і про перелюбство своєї матері, і про її злочинний задум.»

Амінт, за словами Юстина, помилував дружину заради дітей, однак неточності в передачі Юстином інших історичних подій змушують засумніватися в даній версії сімейного конфлікту. Також була у Амінти дружина Гігея, яка народила теж 3-ох синів, Архелая, Аррідея і Менелая. Всі вони були потім страчені їхнім царюючим братом, Філіпом II.

При дворі Амінти служив лікарем Нікомах, батько знаменитого потім філософа Аристотеля.

Встановивши мир з підданими на західному кордоні, Амінт III піддався ще одній небезпеці. Війська Олінфа (міста на Халкідікському півострові в Егейському морі) захопили столицю Македонії, Пеллу. Амінт звернувся за допомогою до Спарти. Спарта з македонськими союзниками почала війну проти Олінфа в 382 до н. е., яка йшла з перемінним успіхом, але в кінцевому підсумку після 3-ох років привела до поразки Олінфа. В останні роки свого правління Амінт лавірує між Афінами і фессалійським тагом (правителем) Ясоном, намагаючись за допомогою дипломатії зберегти ослабле царство. Порушивши низку насильницьких смертей македонських царів, «Амінт помер у глибокій старості, передавши своє царство старшому з своїх синів - Олександрові» [4].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Дройзен, И. «История эллинизма» Ростов-на-Дону, 1995