Антонович Михайло Дмитрович
| Антонович Михайло Дмитрович | |
|---|---|
| Народився | 1910[1] Флоренція, Королівство Італія |
| Помер | 1955 або 1954[1] Норильськ, Красноярський край, РРФСР, СРСР або Колима[1] |
| Країна |  Чехословаччина.svg){kind=small} Третій Райх |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Український вільний університет |
| Галузь | історія |
| Заклад | Вроцлавський університет Віденський університет |
| Батько | Антонович Дмитро Володимирович |
| Мати | Антонович Катерина Михайлівна |
| Брати, сестри | Антонович Марко Дмитрович Антонович-Рудницька Марина Дмитрівна |
| Автограф |  |
 Роботи у Вікіджерелах | |
Антоно́вич Миха́йло Дми́трович (нар. 1910 — пом. літо 1954, Колима[2], за інш. даними осінь 1955) — український історик. Онук Володимира Антоновича, син Дмитра і Катерини Антоновичів, брат Марка Антоновича.
Народився у Флоренції. Закінчив УВУ в Празі. 1930 року захистив докторську дисертацію «Князь Репнін, генерал-губернатор Саксонії». У 1935—1941 роках — науковий співпрацівник Українського наукового інституту в Берліні. Член Українського історико-філологічного товариства в Празі. Викладав в університетах Бреслау та Відня. Доцент Віденського університету.
Займав небайдужу позицію щодо майбутньої української держави. Так, 19 липня 1940 написав з Бреслау в листі батьку про ймовірність німецько-радянського збройного зіткнення і необхідність українцям бути готовими до перебігу подій на Сході.
.«Я можу бути нейтральним поки там термосяться між собою всякі західні народи. Але коли викотиться українське питання, то нейтральним лишатися неможливо. І в Кракові я в такім разі вже на пості. Я тобі писав минулого разу, що не вірю в поголоски про німецькі частини на Мадярщині, але несподіванно дістав блискуче підтвердження цього з дуже компетентного джерела і не тільки про Мадярщину, але й про Румунію. І то твердження це прийшло в такій формі, що мовляв, нам би було дуже бажано, коли б Совіти щось почали тепер, будете бачити, що з цього вийде. Через Бресляу стало йдуть війська на схід і вояки переконані, що це проти «Руссен». Ситуація така, що дійсно може все ринутись кожної хвилини, а тоді сором бути в запечку — треба буде і свого носа всадити. Розуміється, я ніякий вояк, чудес не робитиму і не збираюсь робити, але обов’язок є обов’язок»
1945 року заарештований у Парижі[2], за іншими даними в Берліні та депортований до СРСР. За свідченнями колишніх ув'язнених, до середини 1950-х років перебував у радянських концтаборах поблизу Норильська та Колими. Автор праць з української історії XVI—XIX століть, зокрема науково-популярних нарисів з історії України. Вважав, що колонізаційний процес освоєння українських земель є найважливішим та визначальним чинником української історії. Деякі праці Михайла Антоновича, у тому числі монографія про гетьмана Петра Сагайдачного, залишилися неопублікованими.
Загинув на Колимі влітку 1954 року[2], за іншими даними у концтаборі Каєркан біля Норильська, ймовірно в 1955.
- Friedrich Ludwig Jahn: ein Beitrag zur Geschichte der Anfänge des deutschen Nationalismus // Historische Studien. Heft 230. Berlin, 1933.
- (mit Heinz Kindermann) Handbuch der Kulturgeschichte: Abt. 2, Geschichte des Völkerlebens. Wiesbaden: Akademische Verlagsgesellschaft Athenaion, 1935.
- (mit Gerhard Gesemann, Emil Schieche u. Friedrich Repp) Kultur der slawischen Völker. Wiesbaden: Akademische Verlagsgesellschaft Athenaion, 1936.
- Матеріяли до вербування українцiв у пруську армiю XVIII вiку. Прага: Видання Українського історично-філологічного товариства в Празі, 1937. – 7 с.
- Козацьке військо у Смоленській війні. Варшава: накл. Українського воєнно-історичного т-ва, 1937. – 51 с.
- Козацький проект Василя Капніста // «Сьогочасне й минуле», 1939, № 2
- Студії з часів Наливайка. Прага, 1941
- Iсторія України. Тт. 1-4. Прага, 1941—1942 (перевидання — Вінніпег, 1966).
- Geschichte der ukrainischen Staatlichkeit; Deutsch-ukrainische Beziehungen // Handbuch der Ukraine. Leipzig, 1941.
- Kultur der Ostslaven. Ukrainer, Weißruthenen, Russen // Handbuch der Kulturgeschichte. Nr. 72/73 (Breslau, 1941). S. 53–125.
- Ukraine im Russischen Reiche (1764—1847). Wien, 1942.
- Das Schicksal der ukrainischen Gelehrten in der Sowjetukraine // Bolschewistische Wissenschaft und Kulturpolitik: Ein Sammelwerk. Königsberg: Ost-Europa Verlag, 1942. S. 45–130.
- Переяславська кампанія 1630 р. Прага: Видання Українського історично-філологічного товариства в Празі, 1944. – 38 с.
- Ясь О. В. Антонович Михайло Дмитрович [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 107. — ISBN 966-00-0734-5.
- Ю. М. Хорунжий. Антонович Михайло Дмитрович [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Ohloblyn O. Ukrainian Historiography 1917—1956. «The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S.», 1957, vol. 5/6, N 4 (18), 1/2(19/20)
- Крупницький Б. Історіознавчі проблеми історії України. Мюнхен, 1959
- З династії славетних Антоновичів: Інтерв'ю Марка Антоновича для «Старожитностей». «Старожитності», 1993, № 19/24
- Тимощук В. Т. Спогади про Михайла Антоновича. «УІЖ», 1998, № 3
- Історія в бетон [М.Антонович]. «Зона», 1998, № 13
- Яременко В. І. Історик Михайло Антонович у спогадах в'язнів сталінських таборів. «УІЖ», 1998, № 3
- Історик Михайло Антонович за спогадами політв'язнів. «Зона», 1998, № 13.
- Історія України ХХ століття, хроніка подій [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Рудницький Б. Із спогадів про Михайла Дмитровича Антоновича / «Український історик», 1989, № 04 [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.]
|
