Антон (син Геракла)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон
дав.-гр. Αντωνος
Династія Антонії і Геракліди
Батько Геракл

Анто́н (дав.-гр. Αντωνος) — персонаж античної міфології, син Геракла та пращур римського роду Антоніїв[1].

Антон був одним з багатьох синів античного героя Геракла/Геркулеса, від нього вела своє походження впливова плебейська родина Давнього Риму — Антоніїв. Припускається, що легенда про Антона пізнього походження і була введена за часів члена Другого тріумвірату Марка Антонія.

Дослідник Т. П. Вайзмен висловлював думку, що Антона міг вигадати поет Боет з Тарса під час написання епічної поеми про битву при Філіппах між військами цезаріанців на чолі з Марком Антонієм й Октавіаном Августом і військами республіканців Марка Юнія Брута та Гая Кассія Лонгіна, в якій перемогу здобули тріумвіри. У поемі Боет прославляв Марка Антонія «подібно тому як Гомер оспівував Агамемнона, Ахіллеса та Одіссея»[2]. Як зазначав вчений, у піздньореспубліканський час багато римських можновладців стали нащадками богів та героїв завдяки грецьким «поетам-голодранцям»[3].

У 42 році до н. е. монетарієм Луцєм Лівінеєм Регулом були випущені ауреуси на честь кожного члена Другого тріумвірату. На аверсах були зображені портрети Октавіана, Антонія та Лепіда, а на реверсах їх легендарні предки: Еней з Анхісом на плечах, Антон та весталка Емілія відповідно. За іншою версією на ауреусі з Антонієм було зображено Геракла[4].

Припускають, що старший син Марка Антонія та Фульвії, Марк Антоній Антілл, отримав свій агномен на честь легендарного пращура Антоніїв[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Плутарх, Антоній 4.1-3.
  2. Страбон, XIV. 5.14.
  3. Уайзмен, 1974, с. 159.
  4. Hekster, 2004, с. 171-172.
  5. Levick, Barbara; Richardson, Geoffrey Walter (22 грудня 2015). Antonius Antyllus, Marcus. Oxford Research Encyclopedia of Classics (англ.). Процитовано 9 липня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]