Атаназій Мйончинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Атаназій Валентій Мьончиньський (пол. Atanazy Walenty Miączyński; 1639 — березень 1723) — державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник польського шляхетського роду Мьончинських гербу Сухекомнати. Підскарбій великий коронний, волинський воєвода з 25 серпня 1713 р. Один з найкращих офіцерів Яна ІІІ Собеського. Фундатор костелу і шпиталю в Мацеєві для поранених товаришів-вояків у війнах з татарами, турками; костелу в Киянах (коло Завєпшиць; в ньому є портрети його та дружини).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родовому маєтку у Завепшицах (Любельських). Походив зі середньої шляхти Плоцького воєводства. Батько Пйотр — полковник регіменту Острозької ординації, підчаший чернігівський — переїхав на Волинь. Мати Регіна Цєкліньска. Старший брат Анджей — чесник плоцький, молодший Станіслав — чесник мельницький — були ротмістрами королівського війська.

Військову службу розпочав біля батька. Замолоду познайомився з Яном Собеським; у вересні 1667 р. допомагав виздоровіти, брав з ним участь у Підгаєцькій кампанії.

В 1692 р. був одним із заслужених кандидатів на булаву польного гетьмана коронного, яку через походження отримав Фелікс Казимир Потоцький. В кінці січня 1695 р. був призначений С. Я. Яблоновським регіментарем генеральним через потужний татарський напад. З великими труднощами зібрав війська біля Гологорів, Буська, довів їх до Львова, взяв участь в обороні міста безпосердньо на передмістях 11 лютого). У 1706 р. через його заслуги перед Короною шведи зруйнували маєтки А. В. Мьончинського на Волині. Під час Тарногродської конфeдерації у 1715—1716 р. був прихильником двору.

Був похований у костелі в Мацеєві (нині Луків).

Родина[ред.ред. код]

У 1690 р. оженився з Геленою Лушковською гербу Корчак. Мав Катажину — дружину підскарбія великого коронного Францішка Оссоліньского; Ельжбета — дружина стражника великого коронного, житомирського та ольшанського старости Юзефа Сєраковского гербу Доленґа;[1] Казімєж — підполковник військ литовських, помер 1711; Юзефа — каноніка варшавського, помер 1723; Антонія, Пйотра-Міхала.[2]

Власність[ред.ред. код]

Відзначався значним зацікавленням в зростанні власних маєтків. Погано ставився до підданих в отриманих староствах (через це був виступ селян в Лосицькому старостві 1701 р.). Залишив дітям значні маєтки. Від батька одідичив Завєпшице коло Любартова, з віном дружини отримав Сільце коло Володимира-Волинського. Пізніше від Сапегів набув Луків (згодом зробив головною садибою, сприяв будівництву величного замку, оточеного огорожею), від Чарнковських у 1695 р. Поваєво з 13 селами у Познаньському воєводстві за 717 000 злотих, також мав Мьончин з кількома сотнями сіл у Грубешівському старостві.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — T. 4. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — S. 100—101. (пол.)
  2. Wimmer Jan. Miączyński Atanazy Walenty… — S. 555.

Джерела[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.