Атаназій Мйончинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Атаназій Валентій Мьончиньський (пол. Atanazy Walenty Miączyński; 1639 — березень 1723) — державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник польського шляхетського роду Мьончинських гербу Сухекомнати. Підскарбій великий коронний, волинський воєвода з 25 серпня 1713 р. Один з найкращих офіцерів Яна ІІІ Собеського. Фундатор костелу і шпиталю в Мацеєві для поранених товаришів-вояків у війнах з татарами, турками; костелу в Киянах (коло Завєпшиць; в ньому є портрети його та дружини).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родовому маєтку у Завепшицах (Любельських). Походив зі середньої шляхти Плоцького воєводства. Батько Пйотр — полковник регіменту Острозької ординації, підчаший чернігівський — переїхав на Волинь. Мати Регіна Цєкліньска. Старший брат Анджей — чесник плоцький, молодший Станіслав — чесник мельницький — були ротмістрами королівського війська.

Військову службу розпочав біля батька. Замолоду познайомився з Яном Собеським; у вересні 1667 р. допомагав виздоровіти, брав з ним участь у Підгаєцькій кампанії.

В 1692 р. був одним із заслужених кандидатів на булаву польного гетьмана коронного, яку через походження отримав Фелікс Казимир Потоцький. В кінці січня 1695 р. був призначений С. Я. Яблоновським регіментарем генеральним через потужний татарський напад. З великими труднощами зібрав війська біля Гологорів, Буська, довів їх до Львова, взяв участь в обороні міста безпосердньо на передмістях 11 лютого). У 1706 р. через його заслуги перед Короною шведи зруйнували маєтки А. В. Мьончинського на Волині. Під час Тарногродської конфeдерації у 1715—1716 р. був прихильником двору.

Був похований у костелі в Мацеєві (нині Луків).

Родина[ред.ред. код]

У 1690 р. оженився з Геленою Лушковською гербу Корчак. Мав Катажину — дружину підскарбія великого коронного Францішка Оссоліньского; Ельжбета — дружина стражника великого коронного, житомирського та ольшанського старости Юзефа Сєраковского гербу Доленґа;[1] Казімєж — підполковник військ литовських, помер 1711; Юзефа — каноніка варшавського, помер 1723; Антонія, Пйотра-Міхала.[2]

Власність[ред.ред. код]

Відзначався значним зацікавленням в зростанні власних маєтків. Погано ставився до підданих в отриманих староствах (через це був виступ селян в Лосицькому старостві 1701 р.). Залишив дітям значні маєтки. Від батька одідичив Завєпшице коло Любартова, з віном дружини отримав Сільце коло Володимира-Волинського. Пізніше від Сапегів набув Луків (згодом зробив головною садибою, сприяв будівництву величного замку, оточеного огорожею), від Чарнковських у 1695 р. Поваєво з 13 селами у Познаньському воєводстві за 717 000 злотих, також мав Мьончин з кількома сотнями сіл у Грубешівському старостві.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 100—101. (пол.)
  2. Wimmer Jan. Miączyński Atanazy Walenty… — S. 555.

Джерела[ред.ред. код]