Ахмадов Явус Зайндійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Явус Ахмадов Зайндійович
Ахмадов, Явус Зайндиевич
Народився3 жовтня 1949
Потапенкове, Бородуліхінський район, Семипалатинська область, Казахська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьісторик, державний діяч, громадський діяч, викладач університету
Alma materЧечено-Інгуський державний педагогічний інститут, Російська академія державної служби
ГалузьІсторія Чечні, Кавказу та Росії
ЗакладАН ЧР
Вчене званняпрофесор[d]
Науковий ступіньДоктор історичних наук
Відомий завдяки:фахівець з історії Чечні, Кавказу та Росії, політичний діяч

Явус Зайндійович Ахмадов (нар. 3 жовтня 1949, с. Потапенко, Семипалатинська область) — російський державний і громадський діяч (спеціаліст з інформаційної політики, державного будівництва та управління). Вчений-історик, автор 15 монографій та 150 наукових статей (фахівець з історії, етногенезу та історичної географії Чечні, Кавказу та Росії).

Освіта

[ред. | ред. код]

Навчався у початковій школі в місті Джамбулі (Казахська РСР). Завершив середню освіту в 1966 році після повернення на історичну батьківщину в Чечено-Інгушську АРСР. У 1970 році закінчив історичний факультет Чечено-Інгушського державного педінституту.[ru] Другу спеціальність отримав у 2006 році в Академії державної служби при Президентові РФ. Закінчив аспірантуру Інституту історії, археології та мови Дагестанської філії Академії наук СРСР (Махачкала), де у 1978 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Взаємини народів Чечено-Інгушетії з Росією у XVIII ст.». 1990 року захистив у Ростові-на-Дону докторську дисертацію «Народи Північного Кавказу у зовнішній політиці Росії, Ірану та Османської імперії (XVI — перша чверть XVIII ст.)». Доктор історичних наук, професор, академік Академії наук Чеченської Республіки.

Наукова та педагогічна діяльність

[ред. | ред. код]

Був учителем історії у середній школі села Гойти ЧІАССР у 1970—1971 роках. В 1971 був запрошений на роботу в Чечено-Інгушський республіканський краєзнавчий музей. У 1972—1975 роках проходив аспірантуру Інституту історії, археології та мови Дагестанської філії Академії наук СРСР (Махачкала). У 1976—1977 роках — заступник директора ЗОШ у м. Гудермесі (ЧІАССР). Продовжив дослідницьку діяльність з 1977 року в Чечено-Інгуському НДІ при Раді Міністрів ЧІАСРР. Результатом його 12-річної роботи в інституті є десятки статей, рукопис першого тому «Історії Чечні», збірка документів «Російсько-чеченські взаємини у XVIII ст.», два шкільні підручники «Історія Чечено-Інгушетії».

З 1990 року — професор Чеченського державного університету. 2001 року був обраний академіком АН Чеченської Республіки. З 2004 року — член спеціалізованої вченої ради Чеченського державного університету та КНДІ РАН (м. Грозний).

У сферу наукових інтересів Ахмадова входять: спільні проблеми історії Чечні, Кавказу та Росії, політика великих держав на Кавказі в XVI—XIX століть, проблеми етнополітичної історії та історичної географії Кавказу, сучасні геополітичні та суспільно-політичні процеси на Кавказі та Росії.

У 1990 році їм зроблено доповідь на міжнародній конференції в Оксфорді (Великобританія), присвячену життю та діяльності відомого духовного діяча Чечні XIX століття шейха Кунта-Хаджі Кишиєва.

Усього за роки наукової діяльності видав понад 160 наукових праць, у тому числі 15 монографій та навчальних посібників. Ряд робіт опубліковано за кордоном: у країнах СНД, Туреччини, Швеції та США. Брав участь у низці всесоюзних, всеросійських та міжнародних конференцій. Заслужений діяч науки Чеченської Республіки.

Державна та громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У 1993 році був членом Ради національної та громадянської згоди Чеченської Республіки — консультативно-координаційного органу, який об'єднував представників парламентської опозиції генерала Джохара Дудаєва, лідерів низки рухів і партій, а також частину опозиційно налаштованої інтелігенції.

У 1994—1996 роках брав участь у політичній боротьбі проти дудаєвщини, обіймав посаду міністра інформації та печатки Чеченської Республіки в Уряді національного відродження, з 2000 по 2002 роки очолював Територіальне управління Міністерства РФ у справах друку у Чеченській Республіці.

У 2002—2003 роках був керівником апарату Комісії з політичного врегулювання та дотримання прав людини в Чеченській республіці Державної думи Російської Федерації.

У 2004—2010 роках працював головним радником, заступником начальника департаменту забезпечення діяльності радників Президента РФ Адміністрації Президента Російської Федерації. Має цивільний чин державного радника Російської Федерації І класу.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Нариси політичної історії народів Північного Кавказу XVII в. Грозний, 1988.
  • Взаємини народів Чечено-Інгушетії з Росією у XVIII ст. Грозний, 1992.
  • Історія Чечено-Інгушетії. Навчальний посібник (9 кл.). Грозний, 1992 (у співавторстві).
  • Ахмадов Явус. Експорт з Іранської сітки до Western Europe від 16-го до початку 17-ї літа (place of Russian and North Caucasian transit)//The Annual of the society for study of Caucasia. Vol.6-7. Chicago:1997.
  • Ахмадов Явус. Çeçen — İngusya Halkıyla Rusya Arasındaki İlişkiler / Перекладач: Tarik Cemal Kutlu / Publisher: Sorun Yayınları. Istanbul, Eylül 2000.
  • Історія Чечні з найдавніших часів до кінця XVIII ст. Посібник для тих, хто вивчає історію рідного краю. М. .: Світ дому твоєму, 2001.
  • Історія Чечні в XIX—XX століттях. — М.: Пульс, 2005 (у співавторстві).
  • Нарис історичної географії та етнополітичного розвитку Чечні у XVI—XVIII століттях. М., 2009.
  • Islam in the North Caucasus: People Divided // Liberty University (Lynchburg, Virginia), Faculty Publications and Presentations. 2009 (у співавторстві).
  • Битва за Чечню «Війна історіографій» або інформаційна війна. Грозний, 2015 (у співавторстві із Д. А. Б. Абдурахмановим).
  • Історія Чечні. Т. 2. XVI—XVIII ст. Грозний, 2016 (у співавторстві із Ш. Б. Ахмадовим та ін.).
  • Ахмадов Я. З., Гумба Г. Д., Курумов Д. С., Хасмагомадов Э. Х. История нахов Передней Азии, Кавказа и Чечни с древнейших времён до конца XV века / Ахмадов Я. З. — М. : Литера, 2019. — 686 с. — 1500 прим. — ISBN 978-5-9906575-5-7.

Посилання

[ред. | ред. код]