Аїра гвоздична
| Аїра гвоздична | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Аїра (Aira) |
| Вид: | A. caryophyllea
|
| Біноміальна назва | |
| Aira caryophyllea L., 1785
| |
Аїра гвоздична[1][2] (Aira caryophyllea) — вид однодольних рослин із родини злакових (Poaceae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Однорічна чи дворічна трава. Стебла нещільно пучкові чи поодинокі, прямовисні чи колінчасто висхідні, тонкі, голі, 3–40(55) см заввишки. Листки переважно закручені: листові піхви майже гладкі; листовий язичок ланцетний, 2–5 мм; листові пластини ниткоподібні, згорнуті, 0.5–5 см × до 1 мм. Суцвіття — відкрита, яйцюватої чи довгастої форми волоть 1–12(14) см завдовжки з тонкими майже голими гілками; колосочки скупчені до кінця. Колосочки 2-квіткові, сидять на коротких ніжках, довгасті, 2.4–3.1 мм. Колоскові луски подібні, гострі, зубчасті, яйцеподібні, 1.8–3.5 мм, 1-кілеві, 1–3-жилкові. Леми темно-коричневі, яйцеподібні, 1.2–1.7(2.6) мм, без кіля, 5-жилкові, з колінчастим остюком 2–3 мм. Палея у довжину 0.7 від довжини леми, 2-жилкова, верхівка тупа. Пиляків 3, 0.25–0.6 мм у довжину. Зернівка 1 мм у довжину, гладка[2][3][4][5]. 2n=14[6].
Середовище проживання[ред. | ред. код]
Вид зростає у Європі крім сходу, фрагментарно в Африці, на Південному Кавказі й у Гімалаях; інтродукований до США, Мексики, Коста-Рики, Австралії, Нової Зеландії, Кореї[3][7].
В Україні вид зростає на відкритих сухих піщаних місцях, галечниках, кам'янистих схилах — вказується для Передгірного Криму (ок. Севастополя) та Карпат (гора Балтагур біля витоків р. Чорний Черемош)[2].
Використання[ред. | ред. код]
Використовується як корм для тварин[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Aira caryophyllea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 446. (рос.)(укр.)
- ↑ а б в Aira caryophyllea. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 22.01.2022. (англ.)
- ↑ Aira caryophyllea. Tela Botanica. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 22.01.2022. (фр.)
- ↑ David Průša (2007). Aira caryophyllea. botany.cz. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 22.01.2022. (чеськ.)
- ↑ Aira caryophyllea. Das nationale Daten- und Informationszentrum der Schweizer Flora. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 22.01.2022. (нім.)
- ↑ Aira caryophyllea. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 22.01.2022. (англ.)
|