Багатоборідник прибережний
| Багатоборідник прибережний Polypogon viridis | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Polypogon viridis (Gouan) Breistr., 1966 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Polypogon semiverticillatus (Forssk.) Hyl. | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Багатоборідник прибережний[1] (Polypogon viridis (Gouan) Breistr.; синонім Polypogon semiverticillatus (Forssk.) Hyl. — багатобородник напівкільчастий[1][2]) — вид рослин родини тонконогові (Poaceae).
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічна рослина. Стебла 15–70 см, голі. Листові пластини 3–12 см х 2–8 мм. Волоть 3–10(-15) см, щільна, лопатева, яскраво-зелена. Колоски (1,3)1,5–2 мм. Зернівки 0,8×0,6 мм. Цвіте з квітня по серпень.
Поширення[ред. | ред. код]
Північна Африка: Алжир; Єгипет; Лівія; Марокко; Туніс. Азія: Оман; Саудівська Аравія; Ємен; Афганістан; Кіпр; Єгипет — Синай; Іран; Ірак; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина; Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменістан; Узбекистан; Індія (північний захід); Пакистан. Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Росія — Передкавказзя, Дагестан. Європа: Швейцарія; Україна (вкл. Крим); Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція (вкл. Крит); Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Сербія; Словенія; Франція (вкл. Корсика); Португалія (вкл. Азорські острови, Мадейра); Гібралтар; Іспанія (вкл. Балеарські острови, Канарські острови). Натуралізований: ПАР, Австралія, Мексика, Сполучені Штати, Болівія, Колумбія, Еквадор, Перу, Чилі. Частий в канавах, на краях зрошення і вологих луках.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Polypogon viridis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Polypogon viridis // Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович.
Джерела[ред. | ред. код]
- Flora Vascular [Архівовано 23 листопада 2015 у Wayback Machine.] (ісп.)
- United States Department of Agriculture (англ.)
|
Це незавершена стаття про злакові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
