Балясне (Диканський район)
| село Балясне | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район/міськрада | Диканський |
| Рада/громада | Балясненська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 5321081301 |
| Облікова картка | Балясне |
| Основні дані | |
| Засноване | 1782 |
| Населення | 966 |
| Площа | 4,921 км² |
| Густота населення | 196,3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 38512 |
| Телефонний код | +380 5351 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°49′16″ пн. ш. 34°20′19″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
147 м |
| Водойми | р. Гараганка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 38512, с. Балясне; тел. 9-22-42 |
| Карта | |
  Балясне | |
 Балясне | |
Баля́сне — село в Україні, в Диканському районі Полтавської області. Населення становить 966 осіб. Орган місцевого самоврядування — Балясненська сільська рада.
Зміст
Географічне розташування[ред. | ред. код]
Село Балясне знаходиться між селами Дейнеківка та Попівка (0,5 км). По селу протікає пересихаюча річечка Гараганка з загатою. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1721.
Історичні відомості[ред. | ред. код]
За даними на 1859 рік у власницькому селі Седаківка (Балясне) Полтавського повіту Полтавської губернії, мешкало 1272 особи (595 чоловічої статі та 677 — жіночої), налічувалось 204 дворових господарства, існувала православна церква, відбувалось 3 ярмарки на рік[1].
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Баляснівської волості, мешкало 1541 особа, налічувалось 262 дворових господарства, існували православна церква, школа, 2 постоялих будинки й 4 лавки, відбувались ярмарки на рік[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2245 осіб (1107 чоловічої статі та 1138 — жіночої), з яких 2184 — православної віри[3].
Село належало до маєтку князя В. С. Кочубея, що звався Піщано-Балясним. Налічував маєток 9 000 десятин землі. Керуючим у 1883—1896 роках був вчений, агроном Олександр Ізмаїльський.
За адміністративним поділом 7 березня 1923 волость увійшла до складу новоутворенного Піщанського району Полтавської округи.
13 березня 1925 року центр Піщанського району перенесено з села Піщаного до села Балясне, а район перейменовано на Баляснівський.
Економіка[ред. | ред. код]
- Молочно-товарна ферма № 1.
- Молочно-товарна ферма № 2.
- ТОВ «Балясне».
- Пилорама.
- Столярний цех.
- Зерновий тік.
- Цех ремонту сільськогосподарської техніки.
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
- Школа.
- Лікарня.
- Музей.
- Дитячий садок
- Будинок культури
- Бібліотека
Релігія[ред. | ред. код]
- Миколаївський храм.
- Іконописна майстерня по відновленню та виготовленню іконостасів, нагороджена орденом Ярослава Мудрого. (На фото іконостас м.Лубни - виготовлений в іконописній майстерні с. Балясне (все повністю: ікони написані, різьблення вирізане, позолота, монтаж)).
Персоналії[ред. | ред. код]
- Семко Михайло Федорович (1906—1979) — український науковець, професор, інженер-механік.
- Терещенко Михайло Кіндратович (1913–1944) — Герой Радянського Союзу.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 388)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-175)
- ↑ Сайт Герои страны (рос.).
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
| ||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
