Чернечий Яр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Чернечий Яр
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Диканський район
Рада/громада Великобудищанська сільська рада
Код КОАТУУ 5321081705
Locator Dot2.gif
Розташування села Чернечий Яр
Чернечий Яр на карті Диканського району
Основні дані
Населення 421
Площа 1,653 км²
Густота населення 254,69 осіб/км²
Поштовий індекс 38523
Телефонний код +380 805351
Географічні дані
Географічні координати 49°50′09″ пн. ш. 34°35′37″ сх. д. / 49.83583° пн. ш. 34.59361° сх. д. / 49.83583; 34.59361Координати: 49°50′09″ пн. ш. 34°35′37″ сх. д. / 49.83583° пн. ш. 34.59361° сх. д. / 49.83583; 34.59361
Середня висота
над рівнем моря
91 м
Водойми Ворскла
Місцева влада
Адреса ради 38521, Полтавська обл., Диканський р-н, с. Великі Будища, тел. 9-62-31
Карта
Чернечий Яр is located in Україна
Чернечий Яр
Чернечий Яр
Чернечий Яр is located in Полтавська область
Чернечий Яр
Чернечий Яр

CMNS: Чернечий Яр на Вікісховищі

Черне́чий Яр — село в Україні, в Диканському районі Полтавської області. Населення становить 421 осіб. Орган місцевого самоврядування — Великобудищанська сільська рада.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Чернечий Яр знаходиться за 1 км від правого берега річки Ворскла, примикає до села Великі Будища. Поруч проходить автомобільна дорога Н12.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Великобудищанський Преображенський жіночий монастир на карті, 1857 рік

Раніше 1609 року на місці нинішнього Чернечого Яру в лісистій місцевості Монастирищина недалеко від річки Ворскли (нині це місце між селами Чернечий Яр та Михайлівка Диканського району був заснований Спаський дівочий скит[1]

1672 року йому надано статус монастиря універсалом гетьмана І. Самойловича. Монастирю було віддане с. Чернечий Яр, 2 млини на Ворсклі, ліс та орні землі. За даними «Енциклопедії історії України»[2] ця дата вважається датою заснування монастиря.

1688 року маєтності монастиря підтверджено гетьманом І. Мазепою.

Чернечі печери 2.jpg Монастир у Чернечому Яру.jpg
Чернечі печери
Монастир у Чернечому Яру. Кінець XIX ст.'

1682 (можливо 1689) обитель була перенесена Генеральним писарем В. Кочубеєм до підніжжя узвишшя Вершигора у с. Чернечий Яр, за 3 версти від попереднього місця. В.Кочубей подарував монастирю Євангеліє, надруковане у Москві 1681, із своїм власноручним надписом.

1718 року іменувався Скитським дівочим Великобудиським монастирем з підданою 171 особою (Компут Полтавського полку 1718 року[3]).

Постер фільму «Вони йшли на Схід»
Постер фільму «Соняшники»

Згідно з указом імператриці Катерини II від 10 квітня 1786 про секуляризацію монастирських земель у Київській, Чернігівській та Новгород-Сіверській губерніях, монастирські селяни були передані державі, а за монастирем лишилися лише трохи малородючої землі та 2 млини на Ворсклі.

На 1826 рік монастир мав дві церкви: Спасо-Преображенську (спочатку — дерев'яну, а з 1782 муровану, холодну) і Благовіщенську (дерев'яну, теплу). Йому належало також 10 будинків. 1865 у його володіння передані лісові урочища Михайлівщина та Грабовщина. Монастир пережив пожежі 1820 та 1848 року.

Є версія, за якою свого часу насельницею монастиря була дочка В. Кочубея Мотря (у постригу Марія).
За свідченнями сучасників монастир відвідувала мати Миколи Гоголя Марія Іванівна.

Указом Полтавської духовної консисторії від 23 липня 1860 року за № 9649, на підставі указу Священного Синоду від 16 червня 1860 р. за № 488 Великобудищанський Преображенський серед жіночих монастирів був визнаний у Полтавській єпархії найзручнішим для «епітимійців» з духовних і світських осіб, через віддаленість їх від міст, ярмарків, базарів, тобто якнайкращого розташування їх для усамітнення[4].

1887 року монастир було перенесено до с. Писарівщина і перейменовано на «Свято-Троїцький».

1859 року у козачому селі налічувалось 254 дворів, мешкало 1660 осіб (792 чоловічої статі та 868 — жіночої), існував жіночий монастир.[5]

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Великобудищанської волості Зіньківського повіту Полтавської губернії, мешкало 597 осіб, налічувалось 146 дворових господарств, існувало 2 православні церкви, 2 постоялих двори, 9 вітрових млинів[6].

У селі в 1964 році знімалася двосерійна кіноепопея «Вони йшли на Схід» режисера Джузеппе Де Сантіса (СРСРІталія) і в 1970 році італійсько-франко-радянський фільм режисера Вітторіо Де Сіка «Соняшники» з Софі Лорен і Марчелло Мастроянні в головних ролях. Стоячи на пагорбі над Чернечим Яром і Ворсклою, Софі Лорен назвала цю місцину раєм.[7]

Чернечий Яр. Бюст Тараса Шевченка.JPG Чернечі печери 1.jpg В Чернечому Яру.jpg
Бюст Тараса Шевченка
Чернечі печери
Покинуті хати в Чернечому Яру

Економіка[ред.ред. код]

У селі знаходиться офіс виробника снеків ТОВ «Укрпродснекгруп».

Особистості[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Полтавіка — Полтавська енциклопедія . Том 12 — Релігія і Церква. — Полтава: «Полтавський літератор», 2009. — С. 112.
  2. Енциклопедія історії України: В 5 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К. : Наук. думка, 2003. — ISBN 966-00-0632-2 Т. 1 : А—В. — 2003. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5 — С. 469.
  3. Джерела з історії Полтавського полку. Середина XVII—XVIII ст. — Т. 1. Компути та ревізії Полтавського полку. Компут 1649 р. Компут 1718 р./ Упоряд. В. О. Мокляк. — Полтава: АСМІ, 2007. — С. 150—153.
  4. Асауленко Олена. Роль епітимії у моральному вихованні суспільства (на досвіді Полтавської єпархії XIX століття). — Український історичний збірник, Вип. 12, 2009. — С. 100—105.
  5. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
  6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  7. Інна Ніколаєнко — Чи знаєте ви… — Кременчуцька Панорама — 12 квітня 2007 рік

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.