Бандера Андрій Степанович
| Андрій Бандера | |
|---|---|
 | |
| Народився |
16 травня 1946 Мюнхен, Бізонія |
| Помер |
19 липня 1984 (38 років) Торонто, Канада ·Гострий інфаркт міокарда |
| Поховання | Парк-Лон |
| Підданство |
.svg){kind=small} Канада |
| Діяльність | громадський діяч, журналіст |
| Alma mater | Манітобський університет, Торонтський університет |
| Батько | Степан Бандера |
| Мати | Ярослава Бандера |
Андрій Степанович Бандера (16 травня 1946, Мюнхен, Бізонія — 19 липня 1984, Торонто, Канада) — український громадський діяч в еміграції, журналіст. Син Степана Бандери.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народився 16 травня 1946 року в Мюнхені в родині керівника ОУН (б) Степана Бандери та його дружини Ярослави. Мав старшу сестру Наталію та молодшу Олесю. За сприяння батька відвідував табори Спілки української молоді[1].
Після вбивства батька у 1959 році разом із матір'ю та сестрами емігрував до Канади. Тоді ж уперше від матері дізнався про колишню діяльність батька[1].
Освіту здобув у Манітобському та Торонтському університетах.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
У Канаді Андрій Бандера брав участь у діяльності різних організацій української діаспори. 1960 року вступив до Союзу української молоді, 1965 року — до Товариства української студентської молоді (вийшов у 1975 році).
З 1972 року був членом націоналістичної Ліги визволення України. Працював у редакції її друкованого органу, газети «Гомін України», а з 1977 року був головним редактором англомовного додатку газети «Ukrainian Echo»[2]. Також був членом фундації «Прометей» та Організації українських націоналістів. У Канаді організовував численні акції протесту проти ув'язнення українських дисидентів у Радянській Українці, зокрема щодо справи проти Валентина Мороза.
Помер раптово у Торонто 19 липня 1984 року від серцевого нападу[3]. Похований 24 липня того ж року на кладовищі Парк-Лон в одній могилі з матір'ю[3][4].
Родина[ред. | ред. код]
Мав сина Степана (нар. 1969)[5], онука Богдана-Андрія (нар. 2010)[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б І. Коляда, С. Борчук. Степан Бандера: кохання, родина. Штрихи до портрета: науково-популярний нарис до 110-річчя від дня народження та 60-річчя трагічної загибелі // Історія в рідній школі. — 2019. — Вип. 3. — С. 26-38.
- ↑ Романів О. М. Гомін України // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
- ↑ а б Газета «Свобода» (PDF). 24 липня 1984. Архів оригіналу (PDF) за 7 квітня 2014. Процитовано 2 липня 2023.
- ↑ Andriy Bandera (1946-1984) - Find a Grave... www.findagrave.com (англ.). Процитовано 2 липня 2023.
- ↑ Степан Бандера - Український тиждень (укр.). 16 листопада 2007. Процитовано 2 липня 2023.
- ↑ Рід Бандер продовжився - у провідника ОУН народився правнук. Історична правда. Процитовано 2 липня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Арсенич П. І. Бандера Андрій Степанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
| |||||||||||||||||
|
