Убивство Степана Бандери
15 жовтня 1959 року в під'їзді будинку на вулиці Крайтмайрштрассе (Kreittmayrstraße), 7, в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров'ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію. Два роки потому, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи проголосили, що вбивцею Степана Бандери є Богдан Сташинський, який діяв з наказу Шелепіна і Хрущова.
Після докладного слідства проти вбивці відбувся так званий «процес Сташинського» від 8 до 15 жовтня 1962 р. Присуд проголошено 19 жовтня — вбивцю засуджено на 8 років важкої в'язниці.
12 серпня 1961 року стало «чорною п'ятницею» для КДБ[1]. Втеча подружжя Сташинських сплутала всі карти не тільки організаторам вбивства в Кремлі. Після зізнання Богдана Сташинського у вбивстві Лева Ребета і Степана Бандери американці передали його німцям.
Сташинський під впливом дружини Інге Поль зрозумів, що як особа, яка багато знає, може бути знищена тим же КДБ, тому втік разом з нею на Захід, в американську зону Західного Берліна. Краще сісти в тюрму в демократичній державі, ніж бути знищеним зовсім. Так зникали попередні агенти, яким було дано завдання знищити Бандеру.
На думку багатьох аналітиків того часу, це було «лагідне», як тоді говорили, покарання, а радянсько-кадебістське керівництво не постало тоді перед жодним міжнародним судом.
Службою зовнішньої розвідки України було розсекречені архіви відносно Богдана Сташинського — «Справа оперативної розробки агента КДБ Сташинського Б. М. („Олег“ — „Тарас“)» його особова справа в 7 томах.