Варшавський процес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Листівка «Учасники Варшавського процесу»

Варша́вський процес 1935—1936 — один із найбільших судових процесів проти Організації українських націоналістів. Відбувся у Варшаві 18 листопада 1935 — 13 січня 1936 року. Усіх учасників процесу звинувачували у приналежності до ОУН, підготовці замаху і вбивстві міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького 15 червня 1934.

Підсудні[ред.ред. код]

  1. Степан Бандера (крайовий провідник ОУН), 26 років, студент Львівської Політехніки;
  2. Микола Лебідь, 25 років, абсольвент гімназії;
  3. Дарія Гнатківська, 23 роки, абсольвентка гімназії;
  4. Ярослав Карпинець, 30 років, студент Краківського університету;
  5. Микола Климишин, 26 років, студент Краківського університету;
  6. Богдан Підгайний, 31 рік, інженер;
  7. Іван Малюца, 25 років, студент Львівської Політехніки;
  8. Яків Чорній, 28 років, студент Люблинського університету;
  9. Євген Качмарський, 25 років, незакінчена гімназична освіта;
  10. Роман Мигаль, 24 роки, студент Львівського університету;
  11. Катерина Зарицька, 21 рік, студентка Львівської Політехніки;
  12. Ярослав Рак, 27 років, юрист.

Представниками сторони обвинувачення були, зокрема, прокурор варшавського Апеляційного суду Казімєж Рудніцький, також Владислав Желенський.[1]

Захисники — українські адвокати Володимир Горбовий, Я. Шлапак, Лев Ганкевич, О. Павенецький. Усі підсудні, крім Романа Мигаля, і більшість українських свідків відмовилися свідчити польською мовою.

Вирок[ред.ред. код]

Через початок Другої світової війни й окупацію Польщі ніхто з підсудних не пробув в ув'язненні повний термін. Роман Мигаль загинув при перевезенні в'язнів.

День оголошення вироку українська громадськість оголосила днем національної скорботи.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]