Барабаш Юрій Григорович
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. |
Барабаш Юрій Григорович | |
---|---|
Народився |
28 червня 1980 (43 роки) Конотоп, Сумська область, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Діяльність | правник, викладач університету |
Alma mater | Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (2002) |
Галузь | Конституційне право |
Вчене звання | Професор (2012) |
Науковий ступінь | Доктор юридичних наук (2009) |
Науковий керівник | Тодика Юрій Миколайович |
Членство | Національна академія правових наук України (2012) |
Нагороди |
(2009) Відзнака Начальника Харківського гарнізону «За оборону міста-героя Харків» (2022) (2022) (2022)Відзнака «Медаль 113-ої Окремої бригади територіальної оборони» (2023) Відзнака Начальника Харківського гарнізону «За визволення Харківської області» (2023) Відзнака Начальника Харківського гарнізону «Волонтерська доблесть» (2023) |
Барабаш Юрій Григорович (28 червня 1980 року, місто Конотоп, Сумська область) – український правник-конституціоналіст, представник Харківської школи конституційного права. Доктор юридичних наук (2009), професор (2012), Голова Науково-консультативної ради Конституційного Суду України (2019).
З вересня 2010 року до червня 2021 року обіймав посаду проректора з наукової роботи Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, а з липня 2021 року і дотепер обіймає посаду проректора з науково-педагогічної роботи та стратегічного розвитку цього університету. У квітні 2012 року його обрали членом-кореспондентом Національної академії правових наук України, у червні 2023 року – членом Президії, академіком-секретарем відділення державно-правових наук і міжнародного права цієї академії (за сумісництвом).
Життєпис[ред. | ред. код]
- Народився 28 червня 1980 року в місті Конотоп Сумської області.
- З вересня 1997 року по червень 2002 року навчався у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (таку назву виш мав на момент здобуття професором Барабашем освіти, нині – це Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), яку закінчив з відзнакою.
- У жовтні 2002 року вступив до аспірантури Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (відповідальна за підготовку кафедра – кафедра конституційного права України).
- У березні 2004 року закінчив аспірантуру та захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Парламентський контроль в Україні: проблеми теорії та практики» (вчене звання доцента присвоєне 2007 року).
- З березня 2004 року по вересень 2005 року працював асистентом кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а з вересня 2005 року по лютий 2007 року – доцентом цієї кафедри та за сумісництвом заступником декана факультету підготовки кадрів для органів юстиції Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
- З лютого 2007 року – виконувач обов’язків завідувача кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а з червня 2007 року по квітень 2015 року – завідувач цієї кафедри. З липня 2015 року – професор кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
- У жовтні 2009 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Державно-правові конфлікти на сучасному етапі державотворення: конституційно-правовий аспект» (вчене звання професора присвоєне 2012 року).
- З вересня 2010 року по червень 2021 року – проректор з навчальної роботи Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, а з липня 2021 року – проректор з науково-педагогічної роботи та стратегічного розвитку цього університету[1][2].
Є Головою спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого[2].
Входить до складу наукової ради наукового юридичного журналу «Вісник Національної академії правових наук України» (індексований у Scopus), редакційної ради журналу «Право України», редакційних колегій наукових видань «Вісник Конституційного Суду України», «Публічне право», «Проблеми законності»[1][2].
Головне про наукову та науково-педагогічну діяльність[ред. | ред. код]
Ключові сфери наукових інтересів[ред. | ред. код]
- Основи конституційної юриспруденції
- Конституційно-правові засади безпосереднього народовладдя
- Державно-правова конфліктологія
- Теорії конституції і конституціоналізму
- Конституційні механізми реалізації принципу соціальної держави
- Модернізація конституційної юрисдикції в сучасних умовах
- Доктрина «войовничої демократії» та її застосування в сучасних умовах
- Модернізація правничої освіти[3]
Дисертаційні дослідження (Magnum opus)[ред. | ред. код]
- «Парламентський контроль в Україні: проблеми теорії та практики» (спеціальність 12.00.02) (2004)
- «Державно-правові конфлікти на сучасному етапі державотворення» (спеціальність 12.00.02) (2009)[3]
Вчитель[ред. | ред. код]
Учителем професора Барабаша був відомий український конституціоналіст Тодика Юрій Миколайович, який спершу став науковим керівником Юрія Григоровича під час його роботи над кандидатською дисертацією[4], а надалі вже взяв на себе роль наукового консультанта під час роботи професора Барабаша над докторською дисертацією.
Учні[ред. | ред. код]
Юрій Григорович Барабаш виховав низку українських конституціоналістів. Саме під науковим керівництвом професора Барабаша утвердилися як фахівці у галузі конституційного права такі молоді українські конституціоналісти як Григорій Берченко, Павло Романюк, Богдан Мохончук, Олександр Бакумов, Віталій Ковтун, Катерина Павшук та ін.
Юрій Григорович Барабаш і надалі активно готує здобувачів наукового ступеня кандидата юридичних наук [доктора філософії в галузі права (Ph.D. in Law)] як науковий керівник, а також здійснює підготовку здобувачів наукового ступеня доктора юридичних наук як науковий консультант.
Науковий доробок[ред. | ред. код]
Монографії одноосібні[ред. | ред. код]
- «Парламентський контроль в Україні: конституційно-правовий аспект» (Харків: Легас, 2004)
- «Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права» (Харків: Право, 2008)[3]
Монографії у співавторстві[ред. | ред. код]
- «The EU in the 21st Century: Challenges and Opportunities for the European Integration Process» (Basel: Springer Nature Switzerland AG, 2020)
- «Ukrainian Legal Doctrine Volume 2: Ukrainian Public Law Doctrine» (London: Wildy, Simmonds & Hill Publishing, 2016)
- «Державний суверенітет: теоретико-правові проблеми» (Харків: Право, 2010)
- «Проблеми та перспективи запровадження індивідуальної конституційної скарги в Україні» (Харків: Право, 2010)
- «Демократичні засади організації і функціонування вищих органів державної влади України» (Харків: Право, 2013)[1][2]
Статті[ред. | ред. код]
- Freedom of Speech Militant Democracy: The History of Struggle against Separatism and Communism in Ukraine // Tallinn University of Technology (ISSN 2228-0588), Baltic Journal of European Studies, Vol. 9, № 3(28), Autumn 2019. Pages: 3–24
- The concept of human rights in the digital era: changes and consequences for judicial practice // Access to Justice in Eastern Europe, Vol. 5(3), 2022. Pages: 41–56
- Justice have a political sense. “The Constitutional Court of Ukraine’s jurisprudence in politically sensitive cases”//Ideology and Political Journal, Vol. 2(18), 2021. Pages: 312–334[5]
Увесь науковий доробок професора Барабаша налічує понад 160 робіт[2].
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
- Член Виконавчого комітету Міжнародної асоціації конституційного права (IACL-AIDC)[6]
- Голова Науково-консультативної ради Конституційного Суду України[7]
- Заступник голови робочої групи з підготовки пропозицій щодо внесення змін до Конституції України Комісії з питань правової реформи при Президентові України[8]
- Член Колегії Державної служби якості освіти[9]
- Член Робочої групи Міністерства освіти і науки України із забезпечення проведення Єдиного державного кваліфікаційного іспиту зі спеціальностей 081 «Право» та 293 «Міжнародне право»[10]
- Член Редакційної ради «Вісника Конституційного Суду України»[11]
Експертна діяльність[ред. | ред. код]
- Здійснював експертизу та надавав допомогу у підготовці проєкту Народної Конституції для Республіки Білорусь (команда Президента Світлани Тихановської)
- Як експерт Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам (International IDEA) з конституційного права та конституційного судочинства брав участь у написанні проєкту Закону «Про Конституційний Суд Республіки Білорусь»
- Лектор Літньої школи з конституційного права «Верховенство права та конституціоналізм»[12], організованої Координатором проектів ОБСЄ в Україні, а з 1 листопада 2022 року – Програмою підтримки ОБСЄ для України
- Експерт з питань розвитку вищої юридичної освіти Програми USAID «Нове правосуддя»[13]
- Залучався Конституційним Судом України як спеціаліст з конституційного права у двох провадженнях[14][15]
- Експерт Міністерства освіти і науки України із підготовки завдань для Єдиного фахового вступного випробування для вступників до правничої магістратури
- Гостьовий лектор в Техаському Університеті в Остіні (США) та Державному Університеті Північної Парани (Бразилія)
Реалізовані проєкти[ред. | ред. код]
- Харківський міжнародний юридичний форум, який є єдиним на сьогодні заходом правничого спрямування, що проводиться під егідою Уряду України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 656-р «Про проведення Харківського міжнародного юридичного форуму»[16])
- Програми двох дипломів Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Університету імені Миколаса Ромеріса (м. Вільнюс, Литовська Республіка) з міжнародного публічного права та європейського і міжнародного бізнес-права[17]
- Міжнародна сертифікатна програма «Практичний курс з верховенства права (правовладдя)»[18], яку проводять Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого та Університет Південної Кароліни (США)
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2008, 2011)[19]
- Лауреат Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (2009)[20]
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2013)
- Почесна відзнака Конституційного Суду України (2014)
- Стипендіат Іменної стипендії Верховної Ради України для найталановитіших молодих вчених (2014)[21]
- Відзнака Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти» (2014)
- Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2019)
- Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2019)[22]
- Почесний член Союзу юристів України (2019)
- Заслужений діяч науки і техніки України (2021)[23]
- Відзнака Начальника Харківського гарнізону «За оборону міста-героя Харків» (2022)
- Відзнаки Міністерства оборони України «Знак Пошани», «За сприяння Збройним Силам України» (2022)
- Грамота Голови Конституційного Суду України (2022)
- Відзнака «Медаль 113-ої Окремої бригади територіальної оборони» (2023)
- Відзнака Начальника Харківського гарнізону «За визволення Харківської області» (2023)
- Відзнака Начальника Харківського гарнізону «Волонтерська доблесть» (2023)
Внесок в розвиток науки конституційного права[ред. | ред. код]
Є одним із фундаторів доктрини «державно-правових конфліктів» у конституційному праві. Основа для формування відповідної доктрини закладена у таких наукових дослідженнях професора:
- Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права: монографія / Ю. Г. Барабаш; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. Х.: Право, 2008. 220 c. (Юриспруденція). укр. Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/0B9IFDVe8b9Z_N3Q3UmI2OHMyWk0/view?resourcekey=0-tfQF49AVSAn0SkACpyNVlg.
- Державно-правові конфлікти на сучасному етапі державотворення: конституційно-правовий аспект [Текст]: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Барабаш Юрій Григорович; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. Харків, 2009. 415 арк. Бібліогр.: арк. 375–415.
- Державно-правові конфлікти на сучасному етапі державотворення: конституційно-правовий аспект: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Ю. Г. Барабаш; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. Х., 2009. 35 c. укр.
- Про використання терміна «конфлікт» у конституційному законодавстві / Ю. Г. Барабаш // Вісник Академії правових наук України. Х.: Право, 2008. № 1(52). С. 79–88. Режим доступу: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/5579/1/Barabash_79.pdf.
- Державно-правові конфлікти: поняття, сутність, ключові ознаки / Ю. Г. Барабаш // Вісник Львівського Університету. Серія юридична. Л.: ЛДУ, 2008. Вип. 47. С. 67–75. Режим доступу: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/441/1/visnyk_47%2067.pdf.
- Державно-правовий конфлікт як категорія науки конституційного права / Ю. Г. Барабаш // Форум права. 2008. № 2. С. 15–20.
- Попередження і врегулювання державно-правових конфліктів: теоретико-методологічні засади / Ю. Г. Барабаш // Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. зб. Харків, 2008. Вип. 97. С. 34–42. Режим доступу: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/8624/1/Barabash.pdf.
- Державно-правові конфлікти: причини, наслідки, вибори як форма їх розв’язання // Вісн. Центр. вибор. комісії. 2007. № 2.С. 28–32.
- Конфліктогенний потенціал конституційної реформи (правовий аналіз) / Ю. Г. Барабаш // Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр.. 2008. Вип. 40. С. 121–127. Бібліогр.: 8 назв. укр.
- Загальні фактори, що впливають на стан та динаміку державно-правових конфліктів: конституційно-правовий аспект / Ю. Г. Барабаш // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ України. 2008. № 3(39). Д.: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2008. C. 13–21.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Біографія Барабаша Юрія Григоровича на офіційному вебсайті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
- ↑ а б в г д Біографія Барабаша Юрія Григоровича на офіційному вебсайті Національної академії правових наук України.
- ↑ а б в Науковий профайл Барабаша Юрія Григоровича на офіційній інтернет-платформі кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
- ↑ Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні: проблеми теорії та практики : Автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Ю. Г. Барабаш; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. Х., 2004. 20 c. укр.
- ↑ Авторський профіль Барабаша Юрія Григоровича в бібліографічній та реферативній базі даних Scopus, яка одночасно є інструментом для відстеження цитованості статей, опублікованих у наукових виданнях.
- ↑ Органи Міжнародної асоціації конституційного права.
- ↑ Склад Науково-консультативної ради Конституційного Суду України.
- ↑ Склад Комісії з питань правової реформи, затверджений Указом Президента України від 7 серпня 2019 року № 584/2019 (в редакції Указу від 29 жовтня 2020 року № 476/2020).
- ↑ Список членів колегії Державної служби якості освіти, затверджений наказом Державної служби якості освіти від 14 листопада 2018 року № 01–11/33 (зі змінами, внесеними наказами Державної служби якості освіти від 10 лютого 2020 року № 01–11/3, від 17 червня 2020 року № 01–11/23 та від 17 травня 2021 року № 01–11/37.
- ↑ Наказ Міністерства освіти і науки України від 13 вересня 2021 року № 980 «Про утворення робочої групи з питань методичного, організаційного та аналітичного забезпечення єдиного державного кваліфікаційного іспиту за спеціальностями 081 Право та 293 Міжнародне право» (PDF).
- ↑ Склад Редакційної ради «Вісника Конституційного Суду України».
- ↑ Спільнота «Літня школа "Верховенство права і конституціоналізм"» у соціальній мережі «Фейсбук».
- ↑ Юрій Барабаш АНАЛІЗ ПРОЄКТУ КОНЦЕПЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ У СВІТЛІ ОТРИМАНИХ ВІДГУКІВ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РЕГІОНАЛЬНИХ ОБГОВОРЕНЬ (PDF).
- ↑ Конституційний Суд України завершив усне слухання справи за конституційним поданням 49 народних депутатів України.
- ↑ Конституційний Суд у справі щодо офіційного тлумачення поняття «гідних умов життя» перейшов до закритої частини пленарного засідання.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 656-р «Про проведення Харківського міжнародного юридичного форуму».
- ↑ Про магістерську програму подвійних дипломів за спеціальністю 081 «Право», що реалізовується Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого спільно із партнерським Університетом Миколаса Ромеріса.
- ↑ Навчальний план (силабус) сертифікатної програми «Практичний курс з верховенства права (правовладдя)» (PDF).
- ↑ Конкурс на присудження Премії імені Ярослава Мудрого (2008) (PDF).
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року № 656-р «Про присудження Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України».
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 23 грудня 2014 року № 39–VIII «Про призначення у 2014 році іменних стипендій Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених».
- ↑ Указ Президента України від 8 квітня 2019 року № 110/2019 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2018 року».
- ↑ Указ Президента України від 8 жовтня 2021 року № 526/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня юриста».
- Народились 28 червня
- Народились 1980
- Уродженці Конотопа
- Випускники Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Відмінники освіти України
- Лауреати премії імені Ярослава Мудрого
- Лауреати Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України
- Нагороджені нагрудним знаком «Знак пошани»
- Нагороджені медаллю «За сприяння Збройним Силам України»
- Доктори юридичних наук України
- Українські професори
- Члени-кореспонденти Національної академії правових наук України
- Українські правознавці
- Українські правники