Баранько Ігор В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Баранько Ігор)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Баранько
Ігор Баранько.jpg
Авторська графіка-шарж
Народився 7 квітня 1970(1970-04-07) (49 років)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність художник-графік та письменник
Мова творів українська, англійська, російська, французька
Роки активності 1991—2013
Сайт: instagram.com/igorbaranko/

Ігор Баранько (фр. Igor Baranko, англ. Igor Baranko; 7 квітня 1970(19700407), Київ Українська РСР, Україна) — український, французьким та американський письменник-коміксист. Серед його найвідоміших коміксів — серії «Скеггі Згуба» (2002—2003, «Skaggy the Lost»), «Імператор океану» (2003—2004, «L'Empereur-Ocean»), «Знищувач 17: Трилогія Еліси» (2003—2008, «Exterminateur 17: La Trilogie Ellis»), «Танок Часу» (2005—2006, «La Danse Du Temps»), «Максим Оса» (2008—2009, «Maxym Osa») та «Єгипетські принцеси» (2007—2011, «Les Princesses Égyptiennes»)

Біографія[ред. | ред. код]

Обкладинка коміксу «Максим Оса».

Народився 7 квітня 1970 у Києві. З дитинства захоплювався образотворчим мистецтвом. Відвідував художню школу. Після закінчення загальноосвітньої школи, пройшов строкову службу у радянській армії, навчився маршувати та ненавидіти усі армії всесвіту[1]. Після демобілізації 1990 вирушив мандрувати Бурятією, Тувою, перебував шість місяців у серці Таджикистану в медитації та самопізнанні. Ці мандри сформували світогляд та відтворюються у літературній творчості. 1991 рік Ігор сприйняв як розчарування у сподіваннях: економічний спад змінив ейфорію незалежності. У 1992 повернувся до України і почав активну художню кар'єру. У 1993—1998 роках випустив кілька графічних новел, зокрема «Повернення Мамая», «Святослав та вікінг», «Мамай-змієборець. Кіква».
З упевненістю у своєму шляху, Ігор розсилав свої роботи в усі відомі європейські видавництва, щоб увірватися в бізнес коміксів.

Виграв робочу візу у лотереї до США у 1999 році.

З 2000 працює у Лос-Анджелесі, альбом «Місто сплячого бога» створювався ночами[2] такий стиль праці для Ігоря став професійним. Розпочав співпрацю з відомими художниками коміксів: Алехандро Ходоровським (сценаристом епічної серії коміксів про сімейство Борджіа), Жан-П'єром Доне (працював над продовженням «Екстермінатора 17»), Енкі Білалом та іншими. На комікс-конвенції ComiCon в Сан-Діего, Каліфорнія за версію відвідувачів визнаний європейським художником — «це не американський, а європейський стиль».

У 2004 після професійного становлення та вдосконалення поверувся на батьківщину відомим у професійному колі майстром. Та постійним автором видавництва Гуманоїди з яким зустрівся на комікс івенті.

Доволі усамітнено живе і працює біля Києва вдалині від урбанізації. Великі, «альбомні» історії друкуються у Європі, короткі, новаторські у США, у видавництвах альтернативних коміксів.

За кордоном за сприяння видавництва «DC Comics» іноземними мовами були випущені графічні новели — «Скеггі Згуба» («Skaggy the Lost») (2002), «Орда» («The Horde») (2004), «Танок Часу» («La Danse Du Temps») (2006), «Максим Оса» (2008) та інші. У Франції за сприянням видавництва Les Humanoïdes Associés «La Danse du Temps» (2006), «Exterminateur», «Les Princesses Egyptiennes» (2011). В Україні за сприяння видавництва «Євгеніос» були випущені графічні новели українською мовою.

2011 нагороджений дипломом Ukraine-Europe 2011, щорічною відзнакою від порталу Ukraine-Europe, з нагоди виходу українською мовою першого тому альбому «Максим Оса» — «Максим Оса. Людина з того світу», що раніше був виданий у франкомовному, польському і російському варіантах та приурочений до двадцятиріччя Незалежності України. 2011 вів телеконференцію засідання Комікс-клубу у «Комікс центрі візуального мистецтва російської державної бібліотеки для молоді»[3]/ 2012 почались зйомки серіалу «Максим Оса», де Ігор Баранько працює художником-постановником та консультантом. Бере активну участь у просвітницькій діяльності як майстер, лектор, рефері у заходах, присвячених мальованим історіям на батьківщині і за кордоном.

З 2013 працює у Азії, на далекому Сході над графічним альбомом на основі Махабхарата.

Твори[ред. | ред. код]

Комерційні комікси[ред. | ред. код]

Комерційні комікси що були надруковані та у яких Баранько був автором текстів, художником або обома заразом.

Українською
Польською
  • «1410000» (2010, Narodowe Centrum Kultury) автор тексту: Ґжеґож Януш[5]
  • «Червона шапка», «Czerwona czapka» (2010, Narodowe Centrum Kultury) автор тексту: Ґжеґож Януш
Без слів
  • «Право бути деревом» / «Right to be a Tree» (2010, Черний лев) написаний у 2010 році, вперше виданий у 2016 році у журналі «Черний лев»
  • «Епсілон» / «Epsilon» (2011, Євгеніос) вперше виданий видавництвом Євгеніос у 2011 році для представлення у Москв у Комікс-центрі Російської державної бібліотеки для молоді
Французькою
  • «Вторгнення» / «L'Invasion» (2002) вперше надрукований у Métal Hurlant #135 (вересень-жовтень 2002)[6]
  • «Імператор океану», «L'Empereur-Ocean» (2003—2004, Les Humanoïdes Associés) (у 2004 перевидано одним томом в англійському перекладі під назвою «Орда» / «The Horde»; пізніше трилогія друкувалася під назвою «Джихад» / «Jihad»)
  1. Орда / «La Horde» (2003)
  2. Реінкарнація / «Réincarnation» (2003)
  3. Гробниця / «Le tombeau» (2004)
  • «Знищувач 17: Трилогія Еліси» / «Exterminateur 17: La Trilogie Ellis» (2003—2008, Les Humanoïdes Associés)
  1. «Альянс» / «L'Alliance», 2003
  2. «Повернення до Еліс» / «Retour à Ellis», 2004
  3. «Сльози крові» / «Les Larmes de sang», 2008
  • «Танок Часу» / «La Danse Du Temps» (2005—2006, Les Humanoïdes Associés) (у 2011 перевидано одним томом французькою у твердій палітурці під назвою «Шаманство» / «Chamanismes»)
  1. «Поцілунок змії» / «Le baiser du serpent» (2005)
  2. «Зброя демонів» / «L'arme des demons» (2006)
  3. «Три королеви без обличчя» / «Les trois reines sans visage» (2006)
  1. «Людина з труни» / «L'Homme d'outre-tombe» (2008)
  2. «Скарб вовкулаки» / «Le trésor du loup-garou» (2009)
  • «Єгипетські принцеси» / «Les Princesses Égyptiennes» (2007—2011, Les Humanoïdes Associés) — у двох частинах
  1. « Руїни Ахтетона Том. 1 — Сонячні дні» / «Les ruines d'Akhétaton Vol. 1 — Les jours ensoleillés» (2007) згодом перевиданий у 2010 році під назвою «Єгипетські принцеси Том 1» / «Les Princesses Égyptiennes Vol. 1»
  2. «Єгипетські принцеси Том 2» / «Les Princesses Égyptiennes Vol. 2» (2011)
Англійською
  • «Сімсони Комікс представляє Барта Сіпсона» / «Simpsons Comics Presents Bart Simpson» (2000, Bongo Entertainment, Inc) — був пензлярем для номерів #2, #5 серії
  1. «Дань Барта у зоопарку» / «Bart's Day At The Zoo» (2000, #2)
  2. «Справа висячих черевиків» / «The Case Of The Hanging Shoes» (2001, #5)
  • «Піфітос: Щойно знайдена невідома поема Гомера» / «Pifitos: A Newly Found Unknown Poem of Homer» (2001, SLG Publishing)
  • «Інкал» / «The Incal» (2001, Humanoids Publishing) з восьми номерів серії, був одним з ілюстраторів у #4, #5, та #6
  • «Скеггі Згуба» / «Skaggy the Lost» (2002—2003, SLG Publishing) — у чотирьох частинах (у 2005 перевидано одним томом англійською у твердій палітурці під назвою "«Skaggy the Lost»)
Російською
Більшість з наступних комікс-історій російською ніколи не видавалися й були оприлюднені у 2008—2011 роках на особистому блозі автора на baranko.blogspot.com.
  • «Шизоїди» / «Шизоиды» (1996—1999)
  • «Місто сплячого бога» / «Город спящего бога» (2000)
  • «Троглодити» / «Троглодиты» (2008)
  • «Смерть і Ямабусі» / «Смерть и Ямабуси» (2008)
  • «Шпигунські мережі» / «Шпионские сети» (2009)
  • «Чарівний степ» / «Магическая степь» (2016)
  • «Річ Посполита» / «Речь посполитая» (TBA)

Некомерційні комікси для благодійництва[ред. | ред. код]

  • «Расова пишальність. Скучна історія» / «Racial pride. A boring story» (2011, Росія) — соціальний комікс для російського НУО «Respect». Комікс вийшов російською, англійською, німецькою, арабською та гебрейською мовами.[7][8][9][10][11]
  • «Стрічка Мьобіуса» (2011, Україна) — участь у мистецькому соціальному проекті для української студії «Червоний собака». Проект віддає пошану і данину класику французької мальованої історії художнику Жану Жерару, відомого під псевдонімом Мьобіус.[12]

Ілюстрації до книг[ред. | ред. код]

  • Зіркові історії успіху (2010), Львів, Україна
  • Komikfest (2010), Прага, Чехія
  • Onthebus (2013), Одеса, Україна
  • Гаврон (2010), Прага, Чехія

Комікси в журналах[ред. | ред. код]

  • «Гуляй поле», (1992), Україна
  • «AQQ», (1993), Чехія
  • «Стріпбурек», (1997), Словения
  • «Astéroïde hurlant», (2006), Франція
  • «Busty Beauties» (~2000), США
  • «Metal Hurlant», (2002), США
  • «Чорним по Білому», (2010), Україна

Експозиції[ред. | ред. код]

  • Прага
  • Лодзь
  • Київ
  • Одеса
  • Москва
  • Сінгапур
  • Сеул
  • Сан-Діего

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Град-сценаріо. «Шпигунські мережі». Московський міжнародний фестиваль мальованих історій ім. Наталії Монастирьової. «Комміссія»[ru] (2009) Росія
  • Альбом Року. «Максим Оса» Московський міжнародний фестиваль мальованих історій ім. Наталії Монастирьової. «Комміссія»[ru] (2011) Росія
  • Дипломом Ukraine-Europe. З нагоди виходу альбому «Максим Оса» українською мовою. «Perspectives-ukrainiennes» (2011) Франція
  • 2-е місце фестивалю коміксів г. Лодзь. Польща

Критика[ред. | ред. код]

Видавництва[ред. | ред. код]

Екранізація робіт[ред. | ред. код]

«Максим Оса» — повнометражний художній фільм.[13]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Вперше комікси потрапили йому до рук у 7 років — польського художника «Про вавельського дракона і принцесу Ванду» Гжегожа Росинського (пол. Grzegorz Rosiński) з історичного циклу за польськими оповідками; та «Корто Мальтезе» Уго Пратта (d'Hugo Pratt.) у газеті КПФ «Юманите» — «Les Ethiopiques» (Ефіопіана):
  • 1991 у газеті надруковано його ілюстрацію до оповідання Дешила Хемета, американського детективіста 1930-х років.[14]
  • Стріп з циклу «Шизоїди» «Небезпека» надруковано у листопаді 1997 у словенському фанзині «Стріпбурек» у спецвипуску «Комікси за проіржавілою Залізною завісою», присвяченому східноєвропейському коміксу:
  • Перший комікс на замовлення, отримане з Ісландії, намальований 1998
  • Для контролю кольорових робіт співпрацює з київським художником В'ячеславом Ксенофонтовим.
  • 2008 публікуються невідомі роботи майстра в персональному блозі.
  • 2010 анонсовано «Епсілон» — «емо-готична психоделічна квазі-постмодерністська псевдо-манхва». під псевдонімом Еггі. Історія без слів.
  • З 2011 екранізується графічний альбом «Максим Оса».
  • Режисер фільму «Максим Оса», Олексій Мамедов — відомій вчитель Школи сценаристів, а також автор фільму Свати.
  • Ігор Баранько співпрацював з: Енкі Білалом, Жан-П'єром Діонне («Екстермінатор-17»), Александро Йодоровським (сімейство Борджіа) (Invasion)
  • 2011 увійшов до складу журі українського кінофестивалю україномовного кіно «Відкрита ніч», заснованого 1997.
  • Празький фестиваль виділив окрему залу для експозиції робіт Ігоря Баранька[15]
  • Створив вітрину першого фізичного комікс-магазину onthebus (в автобусі)
  • Співпрацює у польському проекті 1410000, присвяченому 600-літтю битви при Грюнвальді. Автор історії — польський сценарист Гжегож Януш.
  • З 2013 року працює над графічним альбомом Махабхарата

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.bedetheque.com/auteur-6292-BD-Baranko-Igor.html/
  2. http://tim-project.ru/catalog/67
  3. http://blog.rgub.ru/izotext/2011/12/komiks-klub-11-noyabrya-igor-baranko-suexiro-maruo-bumfest-2011/
  4. а б В Україні появляються історичні комікси. Свобода, № 208 (1993)
  5. 1410000. grunwald600.com, 2010 (пол.)
  6. згодом передрукований у різних збірках зокрема французькою у збірці «Верескливий астерої» / «Astéroïde hurlant» (2006, Les Humanoïdes Associés), у перекладі англ. під назвою «„Вересклива планета“ Алєхандро Ядоровського» / «Alexandro Jodorowsky's Screaming Planet» (2011, Humanoids); Також у 2008 році переклад турецькою вийшов в #2 (2008) турецького комікс-журналу Doğan Kardeş
  7. Racial pride. A boring story. Respect comics, 2011 (англ.)
  8. Расовая гордость. Скучная история. Respect comics, 2011 (рос.)
  9. Rassenstolz. Eine langweilige Geschichte. Respect comics, 2011 (нім.)
  10. مفخرة العرق. Respect comics, 2011 (араб.)
  11. גאוות הגזע. סיפור משמעם. Respect comics, 2011 (івр.)
  12. Вручення відзнаки Ukraine–Europe. Книгарня Є, 2011
  13. http://www.telekritika.ua/rinok/2013-08-15/84135
  14. http://life.pravda.com.ua/interview/2008/11/26/10270/
  15. радіо доповідь

Посилання[ред. | ред. код]