Ганна Барвінок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Барвінок Ганна)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганна Барвінок
ГаннаБарвінок.jpg
Ганна Барвінок
Ім'я при народженні Олександра Михайлівна Білозерська
Псевдо Ганна Барвінок
Народилася 23 квітня (5 травня) 1828
Оленівка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Померла 23 червня (6 липня) 1911 (83 роки)
Оленівка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність письменниця
Знання мов українська
Брати, сестри Білозерський Василь Михайлович і Білозерський Микола Михайлович
У шлюбі з Куліш Пантелеймон Олександрович[1]

Га́нна Барві́нок (насправді — Олекса́ндра Михай́лівна Білозе́рська-Кулі́ш; 5 травня (23 квітня) 1828(18280423), Борзна або хутір Мотронівка, нині у складі с. Оленівка, Борзнянський район, Чернігівська область — 6 липня (23 червня) 1911, Мотронівка) — українська письменниця. Ще один псевдонім — А.Нечуй-Вітер. Дружина Пантелеймона Куліша, сестра Василя та Миколи Білозерських.

Життєпис[ред. | ред. код]

Докладніше: Білозерські
Ганна Барвінок, 1847 р.
Ганна Барвінок, 1866 р.

Народилася в Борзні, але в той час були часті пожежі в цьому місті, і їхній будинок згорів, отож багатодітна сім'я переїхала на недалекий хутір Мотронівка.

Батько її — предводитель місцевого дворянства, один із найосвіченіших людей у тих краях.

Олександра Білозерська — сестра українського громадського та літературного діяча, журналіста Василя Білозерського, українського фольклориста й етнографа Миколи Білозерського, а сестра Люба була коханою та музою Віктора Забіли (хоча вийшла заміж за поміщика Івана Боголюбцева).

Олександра навчалась у приватних пансіонах (село Кропивне на Полтавщині, місто Конотоп).

Ганна Барвінок зі своїм чоловіком, 1877 р.

Білозерська 15-річною познайомилася з майбутнім чоловіком. Пантелеймон Куліш був старшим за неї на 9 років. Підтримувала дружні контакти з Тарасом Шевченком, залишила про нього спогади (він також був найкращим другом Василя Білозерського і старшим боярином на весіллі Кулішів).

Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства й арешту чоловіка народила мертву дитину, більше дітей не мала. Виїхала до Тули, слідом за засланим чоловіком.

Від 1854 жили в Петербурзі.

Ганна Барвінок у 19071909 рр.

1883 — подружжя Кулішів оселилося в Мотронівці.

Коли згорів рукопис українського перекладу «Біблії», над яким Куліш працював 25 років, умовила його почати роботу заново.

Брала участь у розвитку філософії, ґрунтованої на українській державності.

По смерті чоловіка продала садибу в Мотронівці, щоби видати його творчу спадщину. Її зусиллями видано найповніше досі зібрання творів письменника.

Похована поряд із чоловіком у Мотронівці.

Творчість[ред. | ред. код]

Писати оповідання з народного життя під псевдонімом Ганна Барвінок почала 1847 року у Варшаві, під час шлюбної подорожі.

Увагу Ганни Барвінок привертали проблеми родинно-побутових взаємин — родинний деспотизм («Хатнє лихо», 1861), безрадісне існування з чоловіком-п'яницею («Жіноче бідування», 1887), драматизм силуваного шлюбу («Батькова помилка» 1902). Письменниця створила також постаті вольових жінок («Перемога», 1887; «Молодича боротьба», 1902). Мова письменниці барвиста й образна, пересипана народними прислів'ями. Особливо колоритні оповідання «Русалка», «Квітка з сльозами, сльози з квітками», «Лихо не без добра», «Восени літо». Використовуючи чернігівські й полтавські говірки, знання сільських звичаїв та фольклору створила драму «Материнська помста».[2]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Вулиці, названі на честь Ганни Барвінок, існують в кількох населених пунктах України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кулиш, Александра Михайловна // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XVIа. — С. 958.
  2. Ґеник, Степан (2003). 150 видатних українок. Івано-Франківськ: Лілея-НВ. с. 236. ISBN 966-668-030-0. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]