Барда Фока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Барда Фока
Народився бл.930
Каппадокія
Помер 13 квітня 989
Абідос
·загибель у битві
Громадянство
(підданство)
Byzantine imperial flag, 14th century, square.svg Візантійська імперія
Діяльність військовик, політик
Учасник Battle of Pankalia[d]
Посада Стратег і Dux[d]
Військове звання генерал
Рід Фоки
Батько Лев Фока Молодший
Родичі Никифор II Фока
У шлюбі з Адралестіна
Діти Лев
Никифор

Ба́рда Фо́ка Молодший, Варда Фока (бл.930 — †989) — візантійський полководець, племінник імператора Никифора II Фоки (963969 роки).

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з знатного та заможного капподокійського роду Фока. Був сином Льва Фоки Молодшого, куропалата Каппадокії. Вперше письмо згадується у 969 році, коли обіймав посаду дукса Халдії та Колонії.

Після того, як у 970 році загинув його дядько, імператор Никифор II Фока, Фока спільно з батьком та братом Никифором, вестом і патрикієм, очолив заколот проти нового імператора, який був його двоюрідним братом — Іоанна Цимісхія. Війська оголосили Барду Фоку імператором, проте незабаром його виступ придушив інший талановитий воєначальник — Барда Склір. Фоку та його родичів схопили і відправили на острів Хіос у вигнання, де Фока провів 7 років.

У 978 році Фоку випустив з в'язниці паракимомен Василь, який фактично був регентом при малолітньому басилевсі Василієві II. Його відправили на батьківщину, в Каппадокію, для того, щоб він підняв місцеву знать боротися з Бардой Скліром, який повстав проти імператора і висунув претензії на трон. За допомогою грузинської кінноти Торніке Барду Фокі вдалося придушити повстання — він здолав Скліра в ході вирішальної битви при Панкаліі, хоча перед цим зазнав низку поразок неподалік річки Галіс. За заслуги перед троном його призначили на посаду доместика схол (командувача схоларіями) Сходу.

Незабаром Фока очолив похід військ проти мусульман, щоб відвоювати Алеппо. Це не вдалося, проте еміру Алеппські зрештою вимушені були визнати зверхність Візантії та зобов'язалися сплачувати щорічну данину.

У 986 році Барду Фоку призначили стратегом (намісником) феми Антіохія. Проте Барда Фока бажав повернутися до Константинополя, щоб зайняти там більш високі посади. Проти цього виступав імператор. 987 року підняв повстання проти імператора Василія II, передавши фему Антіохія своєму синову Леву. Водночас через свого шварга Костянтина Скліра розпочав перемовини з Бардою Скліром.

При військовій підтримці київського князя Володимира Святославовича Василій II розбив війська Варди Фоки 13 квітня 989 року біля Абідоса. У цій битві Барда Фока загинув (за іншими відомостями Фоку отруїв таємний агент імператора).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Friedhelm Winkelmann u.a.: Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit. 2. Abteilung, Bd. 1, De Gruyter, Berlin 2013, ISBN 978-3-11-016666-8, S. 486−493, Nr. 20784 (mit umfangreichen Quellen- und Literaturangaben). (нім.)