Барченко-Ємельянов Іван Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Павлович Барченко-Ємельянов
рос. Иван Павлович Барченко-Емельянов
Народження 22 грудня 1914 (4 січня 1915)(1915-01-04)
Вибут, Крестецький повіт, Новгородська губернія, Російська імперія
Смерть 16 січня 1984(1984-01-16) (69 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Цвинтар Пам'яті жертв 9-го січняd
Національність росіянин
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Роки служби 1939—1961
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден ЛенінаОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
CMNS: Барченко-Ємельянов Іван Павлович у Вікісховищі

Іва́н Па́влович Ба́рченко-Ємелья́нов (рос. Иван Павлович Барченко-Емельянов; 4 січня 1915 — 16 січня 1984) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир розвідувального загону Північного оборонного району Північного флоту, капітан[1]. Герой Радянського Союзу (05.11.1944).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Вибут, нині Окуловського району Новгородської області Росії, в селянській родині.

Протягом 1930—1933 років навчався у Парфінському та Оранієнбаумському лісових технікумах. Після закінчення навчання працював на лісозаготівлі у Торбинському ліспромгоспі бухгалтером-ревізором і техніком з транспорту.

До лав РСЧФ призваний 1939 року, проходив службу в морській піхоті на Балтійському флоті. У 1941 році закінчив курси молодших лейтенантів у Полярному (Мурманська область).

Учасник німецько-радянської війни з 1941 року: з листопаду 1941 року командував розвідувальним взводом, згодом — ротою; з 1942 року — помічник начальника штабу батальйону 1-го зведеного полку 12-ї морської стрілецької бригади Північного флоту; з осені 1943 року — командир розвідувального загону Північного оборонного району на півостровах Середній і Рибальський. Учасник оборони Заполяр'я, десанту на мис Пікшуєв, інших рейдів і висадок у ворожий тил.

Особливо відзначився при проведенні Петсамо-Кіркенеської наступальної операції: у ніч на 10 жовтня 1944 року на чолі загону висадився на зайнятий ворогом беріг губи Мала Волокова (Мурманська область). 12 жовтня очолюваний ним загін здійснив 30-ти кілометровий рейд і захопив батарею і опорний пункт супротивника на мисі Хрестовий. Понад добу вів затятий бій з ворогом, у ході якого було відбито кілька атак і оточено другу німецьку батарею, гарнізон якої капітулював.

Наприкінці 1944 року переведений на Дніпровську військову флотилію, у складі якої брав участь у бойових діях у Польщі та Німеччині.

Після закінчення війни продовжив війському службу: з 1945 року перебував на Балтійському флоті, у 1949—1953 роках — командир роти курсантів хімічного факультету Військового інженерного технічного університету ВМФ у Ленінграді. У 1961 році полковник І. П. Барченко-Ємельянов вийшов у запас. З 1961 року викладав у Ленінградському вищому військово-морському училищі, з 1963 року — у науково-виробничій організації.

Мешкав у Ленінграді, де й помер. Похований на кладовищі Пам'яті жертв 9 січня.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна (№ 23342) і медалі «Золота Зірка» (№ 5267).

Також нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (10.09.1944), двічі Червоної Зірки (20.02.1942, 30.12.1956) і медалями, у тому числі «За бойові заслуги» (15.11.1950).

Твори[ред. | ред. код]

  • «Фронтовые будни Рыбачьего» — Мурманск: Кн. изд-во, 1984. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Військове звання вказане на момент представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу.

Посилання[ред. | ред. код]