Станіслав Батовський-Качор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станіслав Батовський-Качор
пол. Stanisław Batowski-Kaczor
Stanisław Batowski (1907).jpg
Дата народження 29 січня 1866(1866-01-29)
Місце народження Львів, Австрійська імперія
Дата смерті 5 травня 1946(1946-05-05) (80 років)
Місце смерті Львів
Місце поховання Личаківський цвинтар
Національність поляк
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Польща Польща
СРСР СРСР
Жанр пейзаж, портрет
Навчання Краківська академія образотворчих мистецтв, Віденська академія образотворчих мистецтв, Мюнхенська академія мистецтв
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Станісла́в Бато́вський-Ка́чор (пол. Stanisław Batowski-Kaczor; 29 січня 1866, Львів — 5 травня 1946, там же) — польський та український художник-баталіст[1], член Спілки художників України (1939).

Життєпис[ред.ред. код]

Навчався у Краківській академії образотворчих мистецтв в класі Владислава Лучкевіча та Флоріана Цинка. Потім, у 18851889 роках, продовжив навчання у Віденській академії образотворчих мистецтв в класі Александера Лізен-Майєра та у Мюнхенській академії мистецтв.

Ікони, створені С. Батовським-Качором для костелу у м. Тлумач спільно з художником Валенти Якоб'яком

Він багато подорожував. У 1891 році мешкав в Парижі та у 18931895 роках в Італії, де удосконалював свою майстерність. Пізніше відвідав Іспанію, Марокко, Крим.

Згодом повернувся до Львова, де мешкав у власній віллі при вул. Святої Софії (нині - приміщення Візового відділу Генерального консульства Республіки Польща у Львові).

У 1895-1896 роках створив вітраж «Оборона Львова Святим Яном з Дуклі» для кафедрального собору у Львові[2][3], а 1900 року — у розписі стелі театральної зали львівського міського театру. Один з десяти секторів простору довкола люстри у театральній залі зайнятий роботою Качор—Батовського — панно «Вакханка»[4].

У 1901 році Батовський-Качор виконав образи Святого Франциска, Святого Антонія Падуанського, Святого Казимира, Святого Людвига для чотирьох вівтарів новозбудованого костелу Святої Сім’ї при монастирі римо-католицького ордену францисканців-реформатів при вулиці Янівській у Львові.

У 19031914 роках викладав в художній школі, у якій навчалися й майбутні українські художники — Олена Кульчицька, Микола Івасюк та багато інших. Також був співзасновником львівського товариства польських художників «Молоде мистецтво» (пол. Młoda Sztuka) та членом правління Асоціації польських художників у Львові.

1905 році разом зі скульптором Маяковським брав участь у внутрішньому оформленні Польського народного дому у Чернівцях[5].

У 19121924 роках Станіслав Батовський—Качор викладав у приватному мистецькому навчальному закладі – «Вільна академія мистецтв» (пол. Wolną Akademią Sztuki), заснованому Леонардом Підгородецьким за зразком тодішніх артистичних студій Парижа, на Личакові при вулиці Пісковій, 15. Тут разом з навчанням молоді митці могли за помірну плату користуватися творчими майстернями, матеріалами для роботи. Учнем цього закладу був зокрема відомий львівський митець Роман Сельський[6].

У 1892—1939 роках брав участь у щорічних виставках львівського Товариства шанувальників красних мистецтв, а також був учасником різних виставок у Львові починаючи від 1937 року.

Протягом 19381939 років приймав участь у реставрації костелу Кларисок у Львові, зокрема, виконав декілька образів для вівтаря храму.

Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Творчість[ред.ред. код]

У його творчості переважали картини в історичному та батальному жанрах, наприклад, «Атака кінноти під Хотином», а також у царині портрета та пейзажу. Також присутні роботи і з релігійної тематики, зокрема, образи святого Юрія та Святої Родини.

Будучи шанувальником творчості Яна Матейка і Генрика Сенкевича, створив серію ілюстрацій до «Трилогії» Сенкевича — «Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володиєвський». Створив чимало картин на українську тематику: «Вечорниці», «Битва з татарами» та багато інших. У творах Батовського—Качора переважають елементи культури мюнхенської художньої школи, а також необарокові традиції історизму малярства Яна Матейка та певного впливу імпресіонізму й символізму. Його полотнам періоду 1887–1900 років переважно були властиві витончені гами сріблясто-сірих та блакитних тонів, імлисте розсіяне світло; після 1900 року віддавав перевагу динамічним поєднанням яскравих кольорових плям, нервовій лінеарності, ескізній техніці руху пензля й неоромантизму образності.

Роботи художника знаходяться в колекціях найбільших музеїв та галерей Польщі, України, США, зокрема, у Варшаві, Познані, Кракові, а також у Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького та Польському музеї в Чикаго[7], [8].

Твори:

  • 1887 — «Ярослав Мудрий»;
  • 1888 — «Галицький князь Юрій І у іконописця»;
  • 1891 — «Львів’янка XVII століття»;
  • 1892 — «Українка»;
  • 1894 — «Вечорниці», «Повернення козака з війни»;
  • 1895-1896 — «Оборона Львова Святим Яном з Дуклі»;
  • 1898 — «Вид Львова»;
  • 1900 — «Вакханка»;
  • 1901 — «Святий Франциск», «Святий Антоній Падуанський», «Святий Казимир», «Святий Людвиг»;
  • 1908 — «Процесія з іконою Богородиці Домагаличів»;
  • 1910 — «Грюнвальдська битва»;
  • 1912 — «Видіння Петра Скарги», «Атака гусарів під Віднем»;
  • 1916 — «Козацька кіннота на вулицях Львова»;
  • 1929 — «Атака крилатих гусар под Хотином у 1621 році» (площа полотна 24 м²);
  • 1934 — «Мій садок»;
  • 1940 — «Смерть Пулавського під Саванною»;
  • — «Портрет молодого гуцула»;
  • — «Польські Фермопіли» (зображає бій польських вояків з більшовиками у с. Задвір'я поблизу Львова);
  • — «В'їзд Юзефа Пілсудського до Кельц».

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]