Батьківщина-Мати (Волгоград)
| Батьківщина-Мати | |
|---|---|
|
| |
| 48°44′32″ пн. ш. 44°32′13″ сх. д. / 48.74227777780577497° пн. ш. 44.53708333336077629° сх. д.Координати: 48°44′32″ пн. ш. 44°32′13″ сх. д. / 48.74227777780577497° пн. ш. 44.53708333336077629° сх. д. | |
| Країна |
 Росія |
| Розташування | Центральний район (Волгоград) |
| Тип |
колосальна статуя пам'ятник пам'ятка статуя і пам'ятка історії |
| Висота | 85 м і 2 м |
| Матеріал | бетон і трос[d] |
| Архітектор | Яків Білопільський і Q84723799? |
| Дата заснування | 1959 |
  Батьківщина-Мати Батьківщина-Мати (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
.JPG)
Скульптура «Батьківщина-Мати кличе!» — композиційний центр пам'ятника-ансамблю «Героям Сталінградської битви» на Мамаєвому кургані у Волгограді. Одна з найвищих статуй світу, найвища статуя Росії і Європи (без постаменту — найвища статуя у світі на момент побудови протягом 22 років).
Монумент є центральною частиною триптиха, що складається також з монументів «Тил — фронтові» в Магнітогорську і «Воїн-визволитель» у берлінському Трептов-парку. Мається на увазі, що меч, викуваний на березі Уралу, потім був піднятий Батьківщиною-матір'ю в Сталінграді та опущений після Перемоги в Берліні[1][2][3][4].
Загальна інформація[ред. | ред. код]
Робота скульптора Є. В. Вучетича та інженера М. В. Нікітіна являє собою багатометрову фігуру жінки, що зробила крок вперед з піднятим мечем. Статуя є алегоричним образом Батьківщини, кличе своїх синів на битву з ворогом.
Будівництво монумента було розпочато в травні 1959 року і завершено 15 жовтня 1967 року. Скульптура на момент створення була найвищою у світі статуєю. Реставраційні роботи на Головному монументі пам'ятника-ансамблю проводилися двічі: в 1972 і 1986 роках; зокрема, в 1972 році був замінений меч.
Найімовірніше, що фігуру скульптор ліпив зі спортсменки-дискоболки Ніни Думбадзе, а обличчя — з дружини Віри[5]. За різними даними, для скульптури також позували Анастасія Антонівна Пєшкова[6], Валентина Ізотова[7] або Катерина Гребньова[8]. Також існує думка, що статуя має паралелі з фігурою «Марсельєзи» на тріумфальній арці в Парижі, а також, що поза статуї була натхненна статуєю Ніки Самофракійської.
У жовтні 2010 року почалися роботи по забезпеченню безпеки статуї.
У нічний час скульптура освітлюється прожекторами.
Технічні дані[ред. | ред. код]
Скульптура зроблена з попередньо напруженого залізобетону — 5500 тонн бетону і 2400 тонн металевих конструкцій (без основи, на якій вона стоїть).
Загальна висота пам'ятника — 85 метрів (сама скульптура)[9] — 87 метрів (скульптура з монтажною плитою). Він встановлений на бетонному фундаменті завглибшки 16 метрів. Висота жіночої фігури без меча — 52 метри[10]. Маса пам'ятника — понад 8 тисяч тонн.
Статуя стоїть на плиті заввишки 2 метри, яка покоїться на головному фундаменті. Цей фундамент заввишки 16 метрів, проте його майже не видно — більша його частина прихована під землею.
Скульптура порожня. Всередині вся статуя складається з окремих комірок-камер, як кімнати в будинку. Товщина залізобетонних стін скульптури становить 25-30 сантиметрів. Жорсткість каркаса підтримується 99 металевими тросами, які постійно перебувають в натягу.
Меч завдовжки 33 метри й вагою 14 тонн був спочатку зроблений з нержавіючої сталі, обшитої листами титану. Величезна маса і висока вітрильність меча, обумовлена його колосальними розмірами, спричиняли сильне розгойдування меча при дії вітрових навантажень, що призводило до виникнення надмірного механічного напруження в місці кріплення руки, що тримає меч, до тіла скульптури. Деформації конструкції меча також спричиняли переміщення аркушів титанової обшивки, створюючи неприємний для слуху звук гремлячого металу. Тому в 1972 році лезо замінили на інше — що цілком складається з сталі,— а у горішній частині меча передбачили отвори, які дозволили зменшити його вітрильність[11][12]. Залізобетонна конструкція скульптури була укріплена в 1986 році за рекомендацією експертної групи НІІЗБ під керівництвом Р. Л. Сєрих.
У березні 1965 року Держбуд СРСР видав рекомендацію посилити фундамент скульптури, що стоїть на обводненій товщі майкопських глин для запобігання «сповзання» в бік Волги. У 2013 році архітектор Володимир Церковників направив міністру культури Володимиру Мединському відкритий лист з побоюваннями про сповзання фундаменту і можливе обвалення скульптури. Директор музейного комплексу Олександр Васін відкинув ці побоювання.
Факти[ред. | ред. код]
- Скульптура «Батьківщина-Мати кличе!» була занесена в книгу рекордів Гіннесса, як найбільша на той момент скульптура-статуя в світі. Її висота — 52 метри, довжина руки — 20 і меча — 33 метри. Загальна висота скульптури — 85 метрів. Маса скульптури — 8 тисяч тонн, а меча — 14 тонн (для порівняння: Статуя Батьківщина Мати в Україні — 102 метри. Статуя Свободи в Нью-Йорку з висотою в 46 метрів; Статуя Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро 38 метрів). На цей час статуя займає 9 місце в списку найвищих статуй світу[13] і є другою за висотою, після статуї Батьківщина Мати в Україні, нерелігійною статуєю у світі:
.svg)
- Вучетич розповів Андрію Сахарову: “Мене питає начальство, навіщо у неї відкритий рот, адже це некрасиво. Відповідаю: А вона кричить — за Батьківщину … вашу мать!”[14].
- Силует скульптури присутній на гербу та прапорі Волгоградської області.
- До споруди меморіалу вершиною Мамаєвого кургану було місце сучасного Храму Всіх Святих, нинішня вершина насипна[джерело?].
- Під час будівництва пам'ятника була необхідна стабільна заливка бетону за графіком для отримання необхідної міцності. Вантажівки з бетоном були помічені стрічками певного кольору, що давали пріоритет проїзду, їм дозволялося проїжджати «на червоний»[джерело?].
- Скульптура зображена на поштовій марці НДР 1983 року[джерело?].
- Копія скульптури встановлена в місті Маньчжурія (Китай)[джерело?].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ильин С. Б., Лонгинов А. С., Сульдин А. В. Всенародная академия. — М. : Политиздат, 1986. — С. 62.
- ↑ Кудзоев О. А., Ваганов А. С. Скульптурная летопись края. — Челябинск : Южно-Уральское книжное издательство, 1989. — С. 101. — ISBN 5-7688-0158-8.
- ↑ Слука И. 100 самых знаменитых монет СССР. — 2015. — С. 17.
- ↑ Монумент скульптура «Родина-мать» в Волгограде. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 4 березня 2018.
- ↑ «Родина-мать зовет!» 10 фактов о монументе. culture.ru (рос.). Архів оригіналу за 15 червня 2017. Процитовано 27 лютого 2017.
- ↑ Иванушкина, Полина. «Слушайте! Я — Родина-мать!» // Аргументы и факты. — 2013. — № 17 (1694) за 24 апреля. — С. 69.
- ↑ Родину-мать зовут Валей. // Волгоград-Инфо. 15.06.2003. Архів оригіналу за 25.08.2011. Процитовано 17 жовтня 2010.
- ↑ Галкина, Анна. Родина-мать обосновалась на Семи Ветрах. // Ваша газета. 08.06.2011. Архів оригіналу за 04.02.2012. Процитовано 15 листопада 2011.
- ↑ Родина-мать зовет!. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 4 березня 2018.
- ↑ {{{Заголовок}}}.
- ↑ Как устроен мемориал «Родина-мать». BIGPICTURE.RU. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 червня 2016.
- ↑ Скульптура «Родина-мать зовет!» в Волгограде на фото и карте. russights.ru. Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 3 червня 2016.
- ↑ Infozoom — Самые высокие статуи мира. Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 4 березня 2018.
- ↑ Андрей Сахаров. Размышления о прогрессе, мирном сосуществовании и интеллектуальной свободе. 1968 год: Пражская весна. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 6 листопада 2010.
Посилання[ред. | ред. код]
- Батьківщина-Мати: історія створення, фотографії [Архівовано 5 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Зведення «Батьківщини-Матері» [Архівовано 17 лютого 2013 у Wayback Machine.]
- Інформація про меморіальному комплексі на сайті «Госсимволика» [Архівовано 4 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Нові Звістки: Косметика для Батьківщини-матері
- Строительство комплекса. Мемориальный комплекс Мамаев курган. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 2 лютого 2017.
|
