Перейти до вмісту

Батьківщина-Мати (Волгоград)

Координати: 48°44′32″ пн. ш. 44°32′13″ сх. д. / 48.742277777778° пн. ш. 44.537083333333° сх. д. / 48.742277777778; 44.537083333333
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Батьківщина-Мати
48°44′32″ пн. ш. 44°32′13″ сх. д. / 48.742277777778° пн. ш. 44.537083333333° сх. д. / 48.742277777778; 44.537083333333
Країна Росія
РозташуванняЦентральний район (Волгоград)
Типколосальна статуя
пам'ятник
пам'ятка
статуя і пам'ятка історії
Висота85 м і 2 м
Матеріалбетон і трос
АрхітекторЯків Білопільський і Q84723799?
Дата заснування1959

Батьківщина-Мати. Карта розташування: Росія
Батьківщина-Мати
Батьківщина-Мати
Батьківщина-Мати (Росія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Скульптура «Батьківщина-Мати кличе!»  — композиційний центр пам'ятника-ансамблю «Героям Сталінградської битви» на Мамаєвому кургані у Волгограді. Одна з найвищих статуй світу, найвища статуя Росії і Європи (без постаменту — найвища статуя у світі на момент побудови протягом 22 років).

Монумент є центральною частиною триптиха, що складається також з монументів «Тил — фронтові» в Магнітогорську і «Воїн-визволитель» у берлінському Трептов-парку. Мається на увазі, що меч, викуваний на березі Уралу, потім був піднятий Батьківщиною-матір'ю в Сталінграді та опущений після Перемоги в Берліні[1][2][3][4].

Загальна інформація

[ред. | ред. код]
Скульптурна група «Марсельєза» на тріумфальній арці в Парижі

Робота скульптора Є. В. Вучетича та інженера М. В. Нікітіна являє собою багатометрову фігуру жінки, що зробила крок вперед з піднятим мечем. Статуя є алегоричним образом Батьківщини, кличе своїх синів на битву з ворогом.

Будівництво монумента було розпочато в травні 1959 року і завершено 15 жовтня 1967 року. Скульптура на момент створення була найвищою у світі статуєю. Реставраційні роботи на Головному монументі пам'ятника-ансамблю проводилися двічі: в 1972 і 1986 роках; зокрема, в 1972 році був замінений меч.

Найімовірніше, що фігуру скульптор ліпив зі спортсменки-дискоболки Ніни Думбадзе, а обличчя — з дружини Віри[5]. За різними даними, для скульптури також позували Анастасія Антонівна Пєшкова[6], Валентина Ізотова[7] або Катерина Гребньова[8]. Також існує думка, що статуя має паралелі з фігурою «Марсельєзи» на тріумфальній арці в Парижі, а також, що поза статуї була натхненна статуєю Ніки Самофракійської.

У жовтні 2010 року почалися роботи по забезпеченню безпеки статуї.

У нічний час скульптура освітлюється прожекторами.

Технічні дані

[ред. | ред. код]

Скульптура зроблена з попередньо напруженого залізобетону — 5500 тонн бетону і 2400 тонн металевих конструкцій (без основи, на якій вона стоїть).

Загальна висота пам'ятника — 85 метрів (сама скульптура)[9] — 87 метрів (скульптура з монтажною плитою). Він встановлений на бетонному фундаменті завглибшки 16 метрів. Висота жіночої фігури без меча — 52 метри[10]. Маса пам'ятника — понад 8 тисяч тонн.

Статуя стоїть на плиті заввишки 2 метри, яка покоїться на головному фундаменті. Цей фундамент заввишки 16 метрів, проте його майже не видно — більша його частина прихована під землею.

Скульптура порожня. Всередині вся статуя складається з окремих комірок-камер, як кімнати в будинку. Товщина залізобетонних стін скульптури становить 25-30 сантиметрів. Жорсткість каркаса підтримується 99 металевими тросами, які постійно перебувають в натягу.

Меч завдовжки 33 метри й вагою 14 тонн був спочатку зроблений з нержавіючої сталі, обшитої листами титану. Величезна маса і висока вітрильність меча, обумовлена його колосальними розмірами, спричиняли сильне розгойдування меча при дії вітрових навантажень, що призводило до виникнення надмірного механічного напруження в місці кріплення руки, що тримає меч, до тіла скульптури. Деформації конструкції меча також спричиняли переміщення аркушів титанової обшивки, створюючи неприємний для слуху звук гремлячого металу. Тому в 1972 році лезо замінили на інше — що цілком складається з сталі,— а у горішній частині меча передбачили отвори, які дозволили зменшити його вітрильність[11][12]. Залізобетонна конструкція скульптури була укріплена в 1986 році за рекомендацією експертної групи НІІЗБ під керівництвом Р. Л. Сєрих.

У березні 1965 року Держбуд СРСР видав рекомендацію посилити фундамент скульптури, що стоїть на обводненій товщі майкопських глин  для запобігання «сповзання» в бік Волги. У 2013 році архітектор Володимир Церковників направив міністру культури Володимиру Мединському відкритий лист з побоюваннями про сповзання фундаменту і можливе обвалення скульптури. Директор музейного комплексу Олександр Васін відкинув ці побоювання.

Факти

[ред. | ред. код]
Копія монумента в Китаї
  • Скульптура «Батьківщина-Мати кличе!» була занесена в книгу рекордів Гіннесса, як найбільша на той момент скульптура-статуя в світі. Її висота — 52 метри, довжина руки — 20 і меча — 33 метри. Загальна висота скульптури — 85 метрів. Маса скульптури — 8 тисяч тонн, а меча — 14 тонн (для порівняння: Статуя Батьківщина Мати в Україні — 102 метри. Статуя Свободи в Нью-Йорку з висотою в 46 метрів; Статуя Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро 38 метрів). На цей час статуя займає 9 місце в списку найвищих статуй світу[13] і є другою за висотою, після статуї Батьківщина Мати в Україні, нерелігійною статуєю у світі:
Зліва направо порівняння за висотою (у тому числі п'єдестал): Статуя Єдності, Будда Весняного Храму, Статуя Свободи, Батьківщина-Мати, статуя Христа-Спасителя і «Давид» роботи Мікеланджело.
  • Вучетич розповів Андрію Сахарову: “Мене питає начальство, навіщо у неї відкритий рот, адже це некрасиво. Відповідаю: А вона кричить — за Батьківщину … вашу мать!”[14].
  • Силует скульптури присутній на гербу та прапорі Волгоградської області.
  • До споруди меморіалу вершиною Мамаєвого кургану було місце сучасного Храму Всіх Святих, нинішня вершина насипна[джерело?].
  • Під час будівництва пам'ятника була необхідна стабільна заливка бетону за графіком для отримання необхідної міцності. Вантажівки з бетоном були помічені стрічками певного кольору, що давали пріоритет проїзду, їм дозволялося проїжджати «на червоний»[джерело?].
  • Скульптура зображена на поштовій марці НДР 1983 року[джерело?].
  • Копія скульптури встановлена в місті Маньчжурія (Китай)[джерело?].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ильин С. Б., Лонгинов А. С., Сульдин А. В. Всенародная академия. — М. : Политиздат, 1986. — С. 62.
  2. Кудзоев О. А., Ваганов А. С. Скульптурная летопись края. — Челябинск : Южно-Уральское книжное издательство, 1989. — С. 101. — ISBN 5-7688-0158-8.
  3. Слука И. 100 самых знаменитых монет СССР. — 2015. — С. 17.
  4. Монумент скульптура «Родина-мать» в Волгограде. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 4 березня 2018.
  5. «Родина-мать зовет!» 10 фактов о монументе. culture.ru (рос.). Архів оригіналу за 15 червня 2017. Процитовано 27 лютого 2017.
  6. Иванушкина, Полина. «Слушайте! Я — Родина-мать!» // Аргументы и факты. — 2013. — № 17 (1694) за 24 апреля. — С. 69.
  7. Родину-мать зовут Валей. // Волгоград-Инфо. 15.06.2003. Архів оригіналу за 25.08.2011. Процитовано 17 жовтня 2010.
  8. Галкина, Анна.  Родина-мать обосновалась на Семи Ветрах. // Ваша газета. 08.06.2011. Архів оригіналу за 04.02.2012. Процитовано 15 листопада 2011.
  9. Родина-мать зовет!. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 4 березня 2018.
  10. {{{Заголовок}}}.
  11. Как устроен мемориал «Родина-мать». BIGPICTURE.RU. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 червня 2016.
  12. Скульптура «Родина-мать зовет!» в Волгограде на фото и карте. russights.ru. Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 3 червня 2016.
  13. Infozoom — Самые высокие статуи мира. Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 4 березня 2018.
  14. Андрей Сахаров. Размышления о прогрессе, мирном сосуществовании и интеллектуальной свободе. 1968 год: Пражская весна. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 6 листопада 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]