Батьківщина-Мати (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Батьківщина-Мати»
War museum, Kyiv 6.jpg

50°25′35″ пн. ш. 30°33′47″ сх. д. / 50.4265194° пн. ш. 30.5631861° сх. д. / 50.4265194; 30.5631861Координати: 50°25′35″ пн. ш. 30°33′47″ сх. д. / 50.4265194° пн. ш. 30.5631861° сх. д. / 50.4265194; 30.5631861
Тип колосальна статуяd
Країна  Україна
Розташування Київ, Національний музей історії України у Другій світовій війні
Архітектурний стиль соціалістичний реалізм
Автор проєкту Василь Бородай
Архітектор Бородай Василь Захарович
Матеріал сталь
Висота 62 м і 40 м
Встановлено 1981 рік
Сайт Офіційний сайт
Ідентифікатори й посилання
Батьківщина-Мати (Київ). Карта розташування: Київ
Батьківщина-Мати (Київ)
Батьківщина-Мати (Київ) (Київ)

CMNS: Батьківщина-Мати у Вікісховищі

«Батьківщи́на-Ма́ти» — монументальна скульптура в Києві. Розташована на високому правому березі річки Дніпро, на території Національного музею історії України у Другій світовій війні. Відкрита у 1981 році. Є найвищою монументальною скульптурою в Європі.

Автор монументу — народний художник СРСР скульптор Василь Бородай.

Назва[ред. | ред. код]

Спочатку монумент замислювався як символ не Батьківщини, а Перемоги, проте назва «Батьківщина-Мати» увійшла до ужитку майже одразу ж після зведення.[джерело?]

Проєктування[ред. | ред. код]

План конструкції

Перший проєкт «Батьківщини-Матері» розробив ще у 1970-х роках скульптор Євгеній Вучетич, але спорудження почалося набагато пізніше. У 1974 році, після смерті Євгенія Вучетича, проєкт взяв на себе український скульптор Василь Бородай, який здійснив деякі зміни в проєкті скульптури і почав її будівництво.

Спочатку передбачалося, що на постаменті підноситиметься 90-метрова бронзова з позолотою фігура жінки. Біля підніжжя статуї з 30-метрової висоти повинен був текти до Дніпра водоспад, з обох боків якого воїни форсували річку.

Статуя ліплена із образу борзнянки, скульпторки Галини Кальченко[1].

Будівництво[ред. | ред. код]

Металевий каркас виготовлений зі сталі, яка була виплавлена у Запоріжжі.

Скульптуру збирали стометровим краном, який був виготовлений спеціально для цього. Пізніше цей кран демонтували.

З неіржавної сталі окремими блоками-секціями вагою 25-30 тонн скульптура була зварена на Київському заводі імені Паризької Комуни з урахуванням рекомендацій Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона. Частини скульптури перевозили вночі, щоб не привертати увагу людей.

Зварювальникам монумента «Батьківщина-Мати» платили 50 радянських карбованців на день (велика на той час сума), але оплата відповідала роботі, оскільки зварники обпікали собі очі від такої кількості невпинної роботи. Інженери ж отримували звичайну зарплатню, але були задоволені й тим, що будували одне з «чудес» Києва.

За час монтажу на скульптуру було накладено 30 км зварних швів.

Судячи з геодезичних інструментальних замірів, що проводяться щорічно монумент «Батьківщина-Мати» повинен простояти понад 150 років. За розрахунками, статуя може витримати навіть землетрус за шкалою до 9 балів.

Щоб перевірити стійкість скульптури, 10-ти метрову копію випробовували на міцність у Москві, в найбільшій у СРСР турбіні.

Через близькість Великої дзвіниці Києво-Печерської лаври (висота 96,5 м), висоту монумента зменшили до 102 м (початкова висота мала складати 108 м), але через те що Велика дзвіниця розташована на пагорбі, над рівнем моря «Батьківщини-Мати» на 12 метрів нижча Великої лаврської дзвіниці.

Відкриття монумента планувалось 9 травня 1980 року, але відбулося лише через рік по тому.

Вартість споруди — 2 млн радянських карбованців[2].

Експлуатація[ред. | ред. код]

motherland
Краєвид скульптури

9 травня 1981 року відбулося гучне відкриття монументу, сам Леонід Брежнєв приїхав на відкриття стометрового монументу «Батьківщина-Мати», яка стала новим символом Києва.

У 1987 році над Києвом пронісся сильний ураган, але статуя залишилася неушкодженою.

Влітку 2002 року був дозволений підйом екскурсантів на майданчики відмітки 36 метрів і 92 метри. Проте після того, як у квітні 2003 року молодий чоловік впав з верхнього майданчика і розбився, доступ туристів був обмежений.

У 2009 році була почата реставрація споруди.

Планується декомунізувати радянський герб на пам'ятнику чи то зрізанням чи то накладанням[3]. Герб СРСР на «Батьківщині-Мати» на тризуб передбачаєттся змінити не раніше 2023 року. За словами міністра культури України Олександр Ткаченко паралельно мають бути вирішені питання із законодавчою сферою, а також потрібно вирішити питання авторського нагляду.

Характеристики[ред. | ред. код]

  • Загальна висота монументу з постаментом — 102 метри.
  • Висота скульптури «Батьківщина-Мати» (від п'єдесталу до кінчика меча) — 62 метри.
  • В одній руці статуя тримає 16-метровий меч вагою в 9 тонн, а в іншій — щит розміром 13 на 8 метрів з гербом СРСР (вагою в 13 тонн).
  • Вся споруда — суцільнозварна і важить 450 тонн.
  • Сам каркас починається на глибині 17,8 метра (від входу в музей). На цю глибину йде бетонний колодязь діаметром 34 метри.
  • На щиті «Батьківщина-Мати» є оглядовий майданчик.
  • В середині скульптури знаходяться два ліфти: Один з ліфтів піднімається з дев'ятьма зупинками до самої «голови» «Батьківщини-Мати», в якій є люки і технічні майданчики. Можна піднятися в «руку» з щитом і в іншу — з мечем. Там теж є монтажні майданчики[4].
  • На найвищій точці меча є спеціальний пристрій для гасіння коливань вітрового навантаження.

Скульптори й архітектори[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • В народі скульптуру («пам'ятник Перемоги») нарекли «Вікторією Петрівною», чим водночас обігрувалося два поняття — латинське за походження слово «Victoria» (Перемога) та ім'я, по батькові дружини генерального секретаря КПРС Леоніда Брежнєва (Вікторія Петрівна Брежнєва, або як він її звав у своїх офіційних мемуарах — «Віка»).
  • 8 травня 2015 року голову скульптури прикрасили вінком із стилізованих червоних квіток маку.[5]
  • Прообразом «Батьківщини-Мати» у 1972 році, за першим проєктом Євгена Вучетича, була художниця Ніна Данилейко[6].
  • У листопаді 2021 року на сайті Київської міської ради була зареєстрована петиція з пропозицією переробити монумент у статую Архангела Михайла. Автор петиції вважав, що радянський монумент суперечить політичним та ідеологічним поглядам та вимогам сучасності[7].
  • Під монументом Батьківщини-матері є велике приміщення, здатне умістити понад 400 осіб[8].

Відвідування[ред. | ред. код]

Головна експозиція монумента працює з 10:00 до 18:00 (вівторок — неділя, у понеділок — вихідний), але каса відкрита з 10:00 до 17:30. Вхідний квиток коштує 40 для дорослих, 20 для студентів та 10 для школярів. Додатково оплачується оглядова екскурсія «Україна. Війна. Власна пам'ять», є можливість придбати сімейний квиток або скористатися аудіогідом. Детальніше про розцінки та можливості для відвідування можна прочитати на офіційному сайті музею[9].

У монументі відкриті для відвідування два оглядових майданчики. Один — «Краєвид» — розташовується на висоті 36,6 метрів навколо підніжжя постаті-скульптури. Зі східного та західного боків встановлені військові біноклі для оглядання навколишнього міста. Другий, «Екстрим», розташований на рівні 91 метра над підніжжям та працює за умов гарної погоди.

Обидва оглядові майданчики працюють з 10:00 до 17:30 в будні, і до 18:30 у вихідні[10].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чернігівщина у вогні: Календар 2003/Чернігівське земляцтво; Автор-упорядник І. М. Корбач. — Київ: Український центр духовної культури, 2002. — 768 с.: іл. ISBN 966-628-051-5
  2. Батьківщина-Мати у цифрах. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 12 лютого 2019. 
  3. У Києві декомунізують пам'ятник «Батьківщина — мати» — Хрещатик. Архів оригіналу за 10 лютого 2018. Процитовано 9 лютого 2018. 
  4. Історія дня. Працював перукарем — порізав вухо дружині генерала. Екс-форвард Динамо і Шахтаря змінив безліч професій. Champion.com.ua. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022. 
  5. Руфер Мустанг прикрасив «Батьківщину-мати» у Києві віночком із червоних маків у День пам'яті і примирення. ua.interfax.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2015. Процитовано 20 січня 2016. 
  6. Народне малярство Ніни Данилейко. Музей Івана Гончара. 24 травня 2013. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 22 вересня 2016. 
  7. У столиці хочуть демонтувати Батьківщину-мати: що з'явиться на її місці? - kyiv-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021. 
  8. Три найдовші дні лютого. Як почалася велика війна, в яку ніхто не вірив. Українська правда (укр.). Процитовано 5 вересня 2022. 
  9. Національний музей історії України у Другій світовій війні. www.warmuseum.kiev.ua. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020. 
  10. Для відвідувачів: Розклад, ціни. Національний музей історії України у Другій світовій війні. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 22 вересня 2016. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Панорама[ред. | ред. код]