Батьківщина-Мати (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Батьківщина-Мати»
War museum, Kyiv 6.jpg
50°25′35″ пн. ш. 30°33′47″ сх. д. / 50.4265194° пн. ш. 30.5631861° сх. д. / 50.4265194; 30.5631861Координати: 50°25′35″ пн. ш. 30°33′47″ сх. д. / 50.4265194° пн. ш. 30.5631861° сх. д. / 50.4265194; 30.5631861
Тип colossal statue[d]
Країна Україна Україна
Розташування Київ, Національний музей історії України у Другій світовій війні
Автор проекту Бородай Василь Захарович
Засновано 9 травня 1981
Установлений 1981 рік
Сайт Офіційний сайт
Батьківщина-Мати (Київ) is located in Київ
Батьківщина-Мати (Київ)

CMNS: Батьківщина-Мати на Вікісховищі
Спорудження Батьківщини-Матері
Випробування стійкості монументу
План конструкції
Крупний план скульптури

«Батьківщи́на-Ма́ти» — монументальна скульптура в Києві, розташована на високому правому березі Дніпра на території Національного музею історії України у Другій світовій війні. Відкрита в 1981 році.

Автор монументу — народний художник СРСР скульптор В. З. Бородай.

Назва[ред.ред. код]

Спочатку пам'ятник замислювався як символ не Батьківщини, а Перемоги, проте назва «Батьківщина-Мати» увійшла до ужитку майже відразу ж після зведення.[джерело?]

Проектування[ред.ред. код]

Перший проект «Батьківщини-Матері» розробив ще в 1970-х роках скульптор Євгеній Вучетич, але спорудження почалося набагато пізніше. Коли в 1974 році Євгеній Вучетич помер, проект взяв на себе український скульптор Василь Бородай. Український архітектор змінив проект скульптури і почав її будівництво.

Спочатку передбачалося, що на постаменті підноситиметься 90-метрова бронзова з позолотою фігура жінки. Біля підніжжя статуї з 30-метрової висоти повинен був текти до Дніпра водоспад, з обох боків якого воїни форсували річку.

Статуя ліплена із образу борзнянки, скульпторки Галини Никифорівни Кальченко[1].

Будівництво[ред.ред. код]

Металевий каркас виготовлений із сталі, виплавленої в Запоріжжі.

Скульптуру збирали стометровим краном, який був виготовлений спеціально для цього. Пізніше цей кран демонтували.

З нержавіючої сталі окремими блоками-секціями вагою 25-30 тонн скульптура була зварена на Київському заводі імені Паризької Комуни з урахуванням рекомендацій інституту електрозварювання імені Є. О. Патона. Частини скульптури перевозили вночі, щоб не привертати увагу людей.

Зварникам монументу «Батьківщина-Мати», платили 50 карбованців в день (велика на той час сума), але оплата відповідала роботі, оскільки зварники обпікали собі очі від такої кількості невпинної роботи. Інженери ж отримували звичайну зарплатню, але були задоволені й тим, що будують одне з «Чудес» Києва.

За час монтажу на скульптуру було накладено 30 км зварних швів.

Судячи з геодезичних інструментальних замірів, що проводяться щорічно монумент «Батьківщина-Мати» повинен простояти понад 150 років. За розрахунками, статуя може витримати навіть землетрус силою до 9 балів.

Щоб перевірити стійкість скульптури, 10-ти метрову копію випробовували на міцність у Москві, в найбільшій у СРСР турбіні.

Через близькість Великої дзвіниці Києво-Печерської Лаври (висота 96,5 м), висоту монументу зменшили і монумент виріс у висоту 102 м (початкова висота мала складати 108 м), але через те що Дзвіниця розташована на пагорбі, над рівнем моря «Мати-Батьківщини» на 12 метрів нижча Великої Лаврської Дзвіниці.

Відкриття монументу планувалось на 9 травня 1980 року, але відзначилось тільки за рік по тому.

Експлуатація[ред.ред. код]

9 травня 1981 року відбулося гучне відкриття монументу, сам Леонід Брежнєв приїхав на відкриття стометрової киянки. «Батьківщина-Мати» стала новим символом Києва.

В 1987 році над Києвом пронісся сильний ураган, але статуя залишилася неушкодженою.

Влітку 2002 року був дозволений підйом екскурсантів на майданчики відмітки 36 метрів і 92 метри. Проте після того, як в квітні 2003 року молодий чоловік впав з верхнього майданчика і розбився, доступ туристів був обмежений.

У 2009 році почата реставрація споруди.

Характеристики[ред.ред. код]

  • Загальна висота монументу з постаментом — 102 метри.
  • Висота скульптури «Батьківщина-Мати» (від п'єдесталу до кінчика меча) — 62 метри.
  • В одній руці статуя тримає 16-метровий меч вагою в 9 тонн, а в іншій — щит розміром 13 на 8 метрів з гербом СРСР (вагою в 13 тонн).
  • Вся споруда — суцільнозварна і важить 450 тонн.
  • Сам каркас починається на глибині 17,8 метра (від входу в музей). На цю глибину йде бетонний колодязь діаметром 34 метри.
  • На щиті «Батьківщина-Мати» є оглядовий майданчик.
  • В середині скульптури знаходяться два ліфти: Один з ліфтів піднімається з дев'ятьма зупинками до самої «голови» «Матері-Батьківщини», в якій є люки і технічні майданчики. Можна піднятися в «руку» з щитом і в іншу — з мечем. Там теж є монтажні майданчики.
  • На найвищій точці меча є спеціальний пристрій для гасіння коливань вітрового навантаження.

Скульптори й архітектори[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • В народі скульптуру («пам'ятник Перемоги») нарекли «Вікторією Петрівною», чим водночас обігрувалося два поняття — латинське за походження слово «Victoria» (Перемога) та ім'я, по батькові дружини генерального секретаря КПРС Леоніда Брежнєва (Вікторія Петрівна Брежнєва, або як він її звав у своїх офіційних мемуарах — «Віка»).
  • Коли в 1981 році встановили монумент Батьківщині-Матері, виявилося, що він розташований спиною до встановленого неподалік пам'ятника Лесі Українці. Гострі на язик кияни зразу ж охрестили один з найпрестижніших районів столиці «міжпоп'ям».[2]
  • 8 травня 2015 року голову скульптури прикрасили вінком із стилізованих червоних квіток маку.[3]
  • Прообразом «Батьківщини-Матері» на початку 1970-тих років, за першим проектом Євгена Вучетича, була художниця Ніна Данилейко[4].

Відвідування[ред.ред. код]

Головна експозиція монумента працює з 10:00 до відповідно 18:00 та 19:00 в будні та вихідні, але каса закривається на годину раніше. Вхідний платіж становить 20 для дорослих, 5 для студентів та 3 для школярів. Додатково оплачується оглядова екскурсія «Україна. Війна. Власна пам'ять», є можливість придбати сімейний квиток або скористатися аудіогідом. Детальніше про розцінки та можливості для відвідування можна прочитати на офіційному сайті музею.

У монументі відкриті для відвідування два оглядових майданчики. Один — «Краєвид» — розташовується на висоті 36,6 метрів навколо підніжжя постаті-скульптури. Зі східного та західного боків встановлені військові біноклі для оглядання навколишнього міста. Другий, «Екстрим», розташований на рівні 91,0 метра над підніжжям та працює за умов гарної погоди.

Обидва оглядові майданчики працюють з 10:00 до 17:30 в будні, і до 18:30 у вихідні.[5].

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чернігівщина у вогні: Календар 2003/Чернігівське земляцтво; Автор-упорядник І. М. Корбач. — Київ: Український центр духовної культури, 2002. — 768 с.: іл. ISBN 966-628-051-5
  2. «Газета по-київські» № 165 (1813) 3 вересня 2010, стор. 24
  3. Руфер Мустанг прикрасив «Батьківщину-мати» у Києві віночком із червоних маків у День пам'яті і примирення — Інтерфакс-Україна
  4. Народне малярство Ніни Данилейко. Музей Івана Гончара. 24 травня 2013. Процитовано 22 вересня 2016. 
  5. Для відвідувачів: Розклад, ціни. Національний музей історії України у Другій світовій війні. Процитовано 22 вересня 2016. 

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]