Беатриса Саксен-Кобург-Готська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Беатриса Саксен-Кобург-Готська
{{{ім'я}}}
Нині на посаді
Народився 20 квітня 1884(1884-04-20)[1][2][3]
Eastwell Parkd, Eastwelld, Ashford[d], Кент[d], Кент, Англія, Сполучене Королівство
Помер 13 липня 1966(1966-07-13)[1][2][3] (82 роки)
Санлукар-де-Баррамеда
Похований Q5785608?
Відомий як аристократка
Країна Велика Британія і Сполучене Королівство
Батько Альфред Саксен-Кобург-Готськийd[2]
Мати Марія Олександрівна[2]
У шлюбі з Infante Alfonso, Duke of Gallierad[4][5]
Діти Prince Álvaro of Orleansd[4][2], Prince Alfonso of Orleansd[4][2] і Prince Ataulfo of Orleansd[2]
Релігія англіканство[6] і Католицька церква[6]

Беатриса Леопольдина Вікторія (англ. Beatrice Leopoldine Victoria; 20 квітня 1884(18840420) — 13 липня 1966) — принцеса Великобританська і Саксен-Кобург-Готська, внучка російського імператора Олександра II, після заміжжя інфанта Іспанії і герцогиня Галліерійська.

Життєпис[ред. | ред. код]

Принцеса Беатриса була онукою російського імператора Олександра II і англійської королеви Вікторії, молодшою дочкою принца Альфреда, герцога Единбурзького[ru], згодом правлячого герцога Саксен-Кобург-Готи, і великої княжни Марії Олександрівни. Вона народилася 20 квітня 1884 року в палаці Іствелл Парк[en] у графстві Кент. Оскільки її батько був головнокомандувачем Збройних сил Великої Британії в Середземному морі, Беатриса разом із сім'єю проводила багато часу за кордоном, зокрема на Мальті. Близькі звали її Беа.

Заміжжя[ред. | ред. код]

1902 року Беатриса познайомилася з великим князем Михайлом Олександровичем, братом царя Миколи II і в той час спадкоємцем російського престолу (цесаревич Олексій народився 1904 року). Молоді люди сподобалися одне одному, але мусили розлучитися, оскільки православ'я забороняло шлюб двоюрідних брата і сестри.

Незабаром поширилися чутки, що Беатриса може вийти заміж за короля Іспанії Альфонса XIII, але насправді заміж за іспанського монарха вийшла її кузина принцеса Вікторія Євгенія Баттенберзька.

На їхньому весіллі Беатриса познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, іспанським інфантом доном Альфонсо, 3-м герцогом Галльєрійським[ru]. У Мадриді до їхніх стосунків ставилися негативно. Інфант був першим можливим спадкоємцем Альфонса XIII, а Беатриса могла відмовитися змінити лютеранську віру на католицьку. Закоханим довелося виїхати з Іспанії в Кобург, де 1909 року вони одружилися (за двома обрядами).

У подружжя народилося троє синів:

1912 року Альфонс XIII дозволив подружжю повернутися до Іспанії, і вони облаштувалися в Мадриді. Саме тоді виникли чутки про зв'язок Беатриси і Альфонса. Чи справді був зв'язок — невідомо, але чутки стали відомі королеві-матері Марії Крістіні, і та попросила Беатрису залишити Іспанію. Герцогу і герцогині Галльєрійськім довелося виїхати в Англію. Через кілька років їм нарешті дозволили повернутися в Іспанію, і подружжя вирішило оселитись у фамільних володіннях дона Альфонсо, в Санлукар-де-Баррамеда.

Тридцяті роки були важким періодом для іспанської монархії. Повалення Альфонса XIII і проголошення Іспанської республіки змусили Беатрису і її чоловіка знову сховатися в Англії. 1936 року вони втратили середнього сина Альфонсо, який загинув у громадянській війні. Після війни Беатриса знову повернулася в Санлукар-де-Баррамеда, де вона померла 13 липня 1966 року. Її чоловік помер 1975 року. Молодший син помер, не залишивши потомства. Нащадки Беатриси продовжують Галльєрську лінію Орлеанського дому.

Примітки[ред. | ред. код]