Безнощенко Михайло Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Захарович Безнощенко
Михайло Захарович Безнощенко.JPG
портрет на могилі
Народження 7 червня 1910(1910-06-07)
П'ятигорськ, Терщина, Російська імперія
Смерть 27 березня 1979(1979-03-27) (68 років)
Київ, СРСР
Поховання Лук'янівський військовий цвинтар
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Роки служби 1932—?
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Командування 135-а танкова Червонопрапорнаї ордена Кутузова 2-го ступеня бригада
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Кутузова II ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня
Медаль «За бойові заслуги»

Михайло Захарович Безнощенко (7 червня 1910 — 23 березня 1979)[1] — радянський офіцер, генерал-майор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 червня 1910 року. Українець[2].

В Червоній армії з 1932 року. Призваний П'ятигорським райвійсккоматом[2]. Член ВКП(б) з 1939 року[2].

Учасник радянсько-німецької війни з 1941 року[2]. Того ж року був контужений[2]. Майор, заступник командира 39-ї танкової бригади по стройовій частині[2] в складі якої у січні 1943 року брав участь у визволенні міста Каменськ-Шахтинський[2]. З 13 лютого 1943 року по 22 січня 1945 року підполковник М. З. Безнощенко командир 135-ї танкової Червонопрапорної ордена Кутузова 2-го ступеня бригади[3].

5 вересня 1943 року бригада Михайла Безнощенка відвойовувала місто Артемівськ[4], 6 вересня — Костянтинівку, за що їй присвоєно найменування «Костянтинівська».

З 21 лютого 1944 року — полковник. В 1944 році бригада брала участь у звільненні Румунії, зокрема 23 серпня 1944 року в Яссько-Кишинівській операції звільняла місто Роман[5].

З 1954 року генерал-майор, потім у відставці.

Могила Михайла Безнощенка

Помер 23 березня 1979 року від ран, отриманих на війні. Похований в Києві на Лук'янівському військовому цвинтарі.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Кутузова 2 ступеня, Богдана Хмельницького 2 ступеня, медаллю «За бойові заслуги»[2]. Почесний громадянин Костянтинівки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Роки життя вказані на надгробку
  2. а б в г д е ж и База даних «Подвиг народу»(рос.)
  3. www.pobeda1945.su(рос.)
  4. www.konstlib.net
  5. militera.lib.ru(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]