Бергельсон Давид Рафаїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Давид Рафаїлович Бергельсон (*12 серпня 1884, Охрімове, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія — †12 серпня 1952) — радянський письменник українського єврейського походження.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 12 серпня 1884 в Охрімовому, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія.

У 1917 — член Української Центральної Ради від Об'єднаної єврейської соціалістичної робітничої партії.

Протягом Другої Світової Війни був членом Єврейського антифашистського комітету.

Заарештований 12 серпня 1952 і розстріляний у числі провідних діячів Єврейського антифашистського комітету.

Твори[ред.ред. код]

Перше оповідання — «Глухий» (1907). Тему життя інтелігенції після поразки революції 1905 року відображено у творах «По всьому» (1913) та «Відхід» (1920).

Роман «Міра справедливості» (1929) та оповідання з книги «Бурхливі дні» (1927) присвячені революції та громадянській війні. Відомий твір — двотомна історична епопея «Над Дніпром» (19321940) про революційну боротьбу в роки першої російської революції.

Тему соціалістичного будівництва висвітлював у творах «Біробіджанці» (1934), «Серед живих людей» (1946), «Нові оповідання» (1947).

Література[ред.ред. код]

  • Бергельсон Д. Р. «По всьому». — К., 1928 (укр.);
  • Бергельсон Д. Р. «Бурхливі дні». — Одеса, 1930 (укр.);
  • Бергельсон Д. Р. «Над Дніпром». — К., 1936 (укр.);
  • Бергельсон Д. Р. «Избранное». — М., 1957 (рос.).

Джерела[ред.ред. код]