Бергельсон Давид Рафаїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бергельсон Давид Рафаїлович
David Bergelson with son Lev.jpg
Народився 12 серпня 1884(1884-08-12)[1][2][3]
Сарни, Монастирищенський район, Україна
Помер 12 серпня 1952(1952-08-12)[4][2][3] (68 років)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність драматург, письменник
Знання мов Їдиш[2]
Членство Єврейський антифашистський комітет

Давид Рафаїлович Бергельсон (*12 серпня 1884, Охрімове, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія — †12 серпня 1952) — радянський письменник українського єврейського походження.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 12 серпня 1884 в Охрімовому, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія. Був сином торговця зерном. Осиротів у віці 9 років. Після смерті матері у 1898 році, жив зі своїм старшим братом в Одесі, Києві та Варшаві.

Здобув освіту у традиційному хедері та у привітному світському навчальному закладі[5].

У 1909 році у Варшаві дебютував із повістю “Arum vokzal” (пер. - «Навколо вокзалу»). Після цього здебільшого писав мовою їдиш.

У 1917 — член Української Центральної Ради від Об'єднаної єврейської соціалістичної робітничої партії. Один із ініціаторів та засновників культурно-просвітницької організації «Культур-Ліга». Під редакцією Давида Бергельсона виходили альманахи Культур-Ліги «Eygns» (пер. - «Наше власне») та «Oyfgang» (пер. - «Заграва»).

У 1920 році переїхав у Берлін, де був одним зі співзасновників журналу “Milgroym” разом із Дер Ністером. Також був одним з ініціаторів часопису «In Shpan”, де пропагував ідеї революції.

Протягом Другої Світової Війни був членом Єврейського антифашистського комітету. У цей період публікував свої твори у газеті Єврейського антифашистського комітету «Ейнікайнт» (пер. - «Об‘єднання»).

Заарештований 12 серпня 1952, разом з іншими їдишськими письменниками-активістами. Розстріляний у числі провідних діячів Єврейського антифашистського комітету, Перецом Маркішем, Іцик Фефером, Давидом Гофштейном.

Твори[ред. | ред. код]

Одне з перших оповідань — «Toib» (пер. - «Глухий», 1907), де розкривається тема життя інтелігенції після поразки революції 1905 року відображено у творах «По всьому» (1913) та «Відхід» (1920).

Роман «Міра справедливості» (1929) та оповідання з книги «Бурхливі дні» (1927) присвячені революції та громадянській війні. Відомий твір — двотомна історична епопея «Над Дніпром» (19321940) про революційну боротьбу в роки першої російської революції.

Тему соціалістичного будівництва висвітлював у творах «Біробіджанці» (1934), «Серед живих людей» (1946), «Нові оповідання» (1947).

Перша збірка творів Давида Бергельсона “Naye derrsailungen” (пер. - «Наші оповідання») вийшла друком у 1961 році.


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #104366575 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Бергельсон Давид Рафаилович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Encyclopaedia Judaica (Англійська). Jerusalem: Keter Publishing House. 1971. с. 607. 

Література[ред. | ред. код]

  • Бергельсон Д. Р. «По всьому». — К., 1928 (укр.);
  • Бергельсон Д. Р. «Бурхливі дні». — Одеса, 1930 (укр.);
  • Бергельсон Д. Р. «Над Дніпром». — К., 1936 (укр.);
  • Бергельсон Д. Р. «Избранное». — М., 1957 (рос.).

Джерела[ред. | ред. код]