Бергельсон Лев Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бергельсон Лев Давидович
Prof. Bergelson, the 90's.JPG
Народився 8 серпня 1918(1918-08-08)
Гайсин, Подільська губернія, УНР
Помер 25 травня 2014(2014-05-25) (95 років)
Єрусалим, Ізраїль
Поховання Гар ха-Менухот
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Israel.svg Ізраїль
Діяльність біохімік
Alma mater Хімічний факультет МДУ[d]
Сфера інтересів біохімія
Заклад Єврейський університет
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Аспіранти, докторанти Elena Yaronskaya[d]
Член Академія наук СРСР
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Будапешта» медаль «За взяття Відня» Медаль «За визволення Белграда» медаль «Ветеран праці»
Державна премія СРСР

Бергельсон Лев Давидович у Вікісховищі?

Лев Давидович Бергельсон (8 серпня 1918, Гайсин, Подільська губернія, Українська Радянська Республіка — 25 травня 2014, Єрусалим, Ізраїль) — радянський та ізраїльський біохімік, член-кореспондент АН СРСР і РАН.

Биография[ред. | ред. код]

Лев Бергельсон в детстве с отцом. Берлин. 1922 год

Народився у сім'ї одного з класиків єврейської прози на ідиші Давида Рафаїловича Бергельсона і Цили Львівни Бергельсон (1896—1968). У 1921 році батьківщина Бергельсон покинула радянську Україну і емігрувала до Німеччини, де осіла в Берліні. Із зростанням антисемітизму переїхали до Данії, де прожили два роки. У 1934 році переселилися в СРСР.

У 1941 році закінчив хімічний факультет МДУ їм. М. В. Ломоносова. Учасник Великої Вітчизняної війни, був нагороджений орденом Червоної Зірки (1945), медаллю «За відвагу», медаллю «За бойові заслуги» та іншими нагородами (див. нижче).

У 1946 році вступив до аспірантури Інституту органічної хімії АН СРСР, яку не встиг закінчити, оскільки його батько в 1949 році був заарештований і розстріляний у справі Єврейського антифашистського комітету. Як син «ворога народу» разом з дружиною і маленькою дочкою був відправлений у заслання.

Після XX з'їзду КПРС повернувся до Москви і активно зайнявся наукою. У 1960 році захистив докторську дисертацію і став професором. У 1962 році він заснував першу в СРСР спеціалізовану лабораторію ліпідів при Інституті біоорганічної хімії АН СРСР, а в 1986 році створив лабораторію простагландинів при Всесоюзному кардіологічному центрі АМН СРСР.

В 1968 році був обраний членом-кореспондентом АН СРСР.[1]

У 1991 році репатріювався до Ізраїлю, був професором Єврейського університету в Єрусалимі, керував лабораторією біологічних мембран. Виступав з лекціями з біохімії в ряді європейських та американських університетів. Був визнаний в Ізраїлі в'язнем Сіону.

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина (з 1942 року) — Ноемі Леонівна Островер (нар. 1921).
  • Двоюрідна сестра — єврейська радянська поетеса Двойра Шулимовна (Віра Соломонівна) Хорол (1894—1982), дружина літературознавця та історика Абрама Давидовича Юдицького (1886—1943), мати доктора технічних наук Семена Абрамовича Юдицького (нар. 1932).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Головна сфера наукових інтересів — дослідження змін структури та молекулярної організації мембранних ліпідів при різних патологіях, особливо при атеросклерозі і онкологічних захворюваннях. Є засновником вітчизняної наукової школи з вивчення ліпідів. Спільно з учнями відкрив цілий ряд раніше невідомих ліпідних речовин і розробив нові підходи до вивчення надмолекулярної організації біологічних мембран.

У 19601962 роках Лев Бергельсон спільно з М. М. Шемякін:

  • за допомогою окисної циклізації ряду ді-, три — і тетраацетиленовых складних ефірів отримав велику кількість відповідних кетонів,
  • знайшов шляхи спрямованого стереорегулирования реакції Віттіга, а потім за допомогою цього методу здійснив синтез лінолевої (1962) і октадекатриеновых (1964) кислот.

Показав (1964), що в насінні рослин, жирах ссавців, риб, в мікроорганізмах поряд з тригліцеридами містяться ефіри вищих жирних кислот і різних гліколів. Також проводив дослідження у галузі стереохімії, за конформационному аналізу, з хімії біополімерів і фізіологічно активних сполук.

В цілому автор трьох монографій, понад чотирьохсот наукових робіт, 11 авторських свідоцтв і патентів.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]