Маєток Ганських

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маєток Ганських
49°48′15″ пн. ш. 29°18′46″ сх. д. / 49.80444400002777172° пн. ш. 29.31277800002778022° сх. д. / 49.80444400002777172; 29.31277800002778022Координати: 49°48′15″ пн. ш. 29°18′46″ сх. д. / 49.80444400002777172° пн. ш. 29.31277800002778022° сх. д. / 49.80444400002777172; 29.31277800002778022
Країна  Україна
Розташування Верхівня
Тип палац
Стиль ампір

Маєток Ганських. Карта розташування: Україна
Маєток Ганських
Маєток Ганських
Маєток Ганських (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Маєток Ганських — пам'ятка історії, архітектури та садово-паркової культури кінця 18 — початку 19 століть. Розташований в селі Верхівня Ружинського району Житомирської області. Занесений до реєстру національних святинь України[1].

Історія[ред. | ред. код]

Протягом 17801790 років графом Яном Ганським на території сучасного маєтку був заснований парк. Потім у 1800 році збудований в ампірному стилі палац, виразною ознакою якого було повернення до античного мистецтва. Закінчував будівництво вже син Яна — Вацлав Ганський, якому верхівнянські землі перейшли у спадок від батька. Маєток збудований майстрами, що були запрошені з Поділля та Волині. Керували будівництвом відомі на той час архітектори. Будівельні матеріали завозились з багатьох країн[джерело?].

Гостей Ганські приймали в розкішному залі палацу з барельєфами на міфологічні теми стародавніх Риму і Греції. На балконі грав оркестр з музикантів-кріпосних. Із залу був вихід в їдальню. На першому поверсі знаходилися кімнати для відпочинку. Коли бали закінчувалися далеко за північ, тут можна було заночувати.


Поруч з палацом споруджені два флігелі, що з'єднувалися з палацом підземними ходами. В одному була кухня, звідки носили їжу панам через підземний хід. В іншому флігелі містилася столярна майстерня, а також жив управитель, брат Вацлава Ганського — Карл. Також на території маєтку був будинок в якому колись жили сімейний лікар, ветеринар, садівник, агроном[2].

У 1810 році неподалік палацу споруджено каплицю (усипальницю) Ганських. Колись каплиця була двоповерховою, але після Жовтневого перевороту 1917 року та громадянської війни лишився тільки один поверх.

Меморіальна дошка Бальзаку

Після одруження у 1819 році з Евеліною Ржевуцькою Вацлав Ганський подарував їй селище Верхівню з маєтком. В 1847 році, вже до вдови Ганської, до маєтку переїхав її коханець (з 1850 року чоловік) — Оноре де Бальзак, де він написав п'єсу «Мачуха», працював над «Депутатом від Арсі», «Мадмуазель де Віссар або Франція за часів Конституції», «Дрібними буржуа», «Жінкою-письменницею».

Останнім господарем Верхівні був брат Евеліни Адам Ржевуський. Саме йому її донька, збіднівши, продала свій спадок.

Агрошкола[ред. | ред. код]

У 1922 році в колишньому маєтку Ганських була заснована агрошкола. Через рік вона стала філіалом Київського сільськогосподарського інституту. Майбутні агрономи та їхні викладачі проживали в кімнатах на другому поверсі, а на першому навчалися. Нині тут сільськогосподарський коледж. За час свого існування він дав народному господарству понад чотири тисячі фахівців-аграрників[3].

В 1959 році з нагоди 160-річчя від дня народження Оноре де Бальзака в приміщенні тодішнього сільськогосподарського технікуму було відкрито кімнату-музей письменника, яка на громадських засадах діяла до 1995 року. Тридцять років по тому відбувається реставрація палацу, а у 1995 році завдяки ініціативі колективу технікуму було обладнано три меморіальні кімнати, які й стали Верхівнянським літературно-меморіальним музеєм Оноре де Бальзака[4].

балкон для оркестру стеля стіни стіни
флігель кухня флігель управителя зворотна сторона палацу сімейна усипальниця Ганських і Ржевуцьких Місток в парку Ганських

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історична Волинь. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 травня 2009.
  2. Газета «День» № 67 від 15 квітня 2005 року. Архів оригіналу за 3 травня 2005. Процитовано 31 травня 2009.
  3. Газета «Кримська Світлиця» № 5 за 31 січня 2003 року. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 31 травня 2009.
  4. Замки та храми України. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 31 травня 2009.

Посилання[ред. | ред. код]