Битва біля Абукіра 1799

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єгипетський похід Бонапарта

Війна друга коаліція
Революційні війни
Наполеонівські війни

Битва при Абукірі
Antoine-Jean Gros - Bataille d'Aboukir, 25 juillet 1799 - Google Art Project.jpg
Мюрат в битві при Абукірі.
(Антуан-Жан Гро, 1806)
Координати: 31°19′00″ пн. ш. 30°04′00″ сх. д. / 31.3166666666947790531594364° пн. ш. 30.0666666666947790531594364° сх. д. / 31.3166666666947790531594364; 30.0666666666947790531594364
Дата: 25 липня 1799
Місце: Абукір, Єгипет
Результат: Рішуча перемога французьких військ
Сторони
Перша французька республіка Османська імперія
Командувачі
Наполеон Бонапарт Мустафа-паша, Вільям Сідней Сміт
Військові сили
7700 солдатів 18 000 солдатів
Втрати
200 вбитих, 550 поранених 18 000 осіб: 2000 убитими, 5000 полоненими, 11 тисяч затонулими

Перед боєм[ред. | ред. код]

Після експедиції Наполеона до Єгипту (1798 р.), де він здобув перемогу в «битві біля пірамід» (Єгипетський похід Бонапарта) у липні цього ж року і став фактичним правителем цієї держави. На початку 1799-го року Бонапарт почав кампанію за завоювання Сирії і покинув Єгипет, турки вирішили повернути його собі під час відсутності основних сил французької армії і її головнокомандувача. Заручившись підтримкою англійців, Мустафа-паша на главі 18 000-ої армії на англійських суднах до середини липня були переправлені до єгипетських берегів і 14 липня висадилися біля форту Абукір, а 16-го турки оволоділи самим фортом. Але далі вони не пішли, а вирішили зайняти оборонну позицію. До того часу Бонапарт, який знав про ці плани, змушений був зняти облогу з останньої фортеці Акри, що залишилася в Палестині, і повернув назад до Єгипту. 25 липня він стягнув до Абукірі 7700 солдатів і з цими силами вирішив негайно почати бій саме в Абукірі, щоб таким чином змити торішню ганьбу французьких моряків, які програли бій.

Хід бою[ред. | ред. код]

Наполеону з його екіпажем довелося зустрітися з англійським флотом, під командуванням якого був адмірал Гораціо Нельсон. 1 серпня 1798 року біля Абукіра французи зазнали катастрофічну поразку. Ситуацію погіршувало те, що із Францією не було зв'язку, не вистачало озброєння та продовольства. У ці роки відбувалося формування другої антифранцузької коаліції в складі Великої Британії, Австрії, Російської імперії, Османської імперії й інших держав.[1]

Франція надсилала тривожні листи, в яких йшлося проте, що Олександр Суворов (російський генерал) своїми діями звів нанівець всі тріумфальні перемоги Наполеона в Італії. У 1799 р. генерал вщерть витиснув французів за кордони Італії. Іонічні острови були звільнені російською ескадрою адмірала Федора Ушакова, а англійська ескадра адмірала Г. Нельсона встановила контроль над о. Мальта. У зв'язку з ситуацією, що панувала тоді у Франції, Наполеон був змушений залишити армію й 9 жовтня 1799 р. повернутися на батьківщину. Однак незадовго після цього між учасниками другої коаліції загострилися суперечки. Французькі війська здобули перемоги під Маренго в Італії (червень1800 р.), де наполеонівські війська 14 червня могли зазнати поразки, але завдяки генералу Дезе, який якраз наспів, бій був переможений французами, і під Гогенлінденом (під Мюнхеном) у грудні 1800 р. Друга коаліція розпалася.

Результат битви[ред. | ред. код]

Французи здобули цілковиту перемогу, турецька армія була розгромлена. Втрати французів у цій битві склали 200 убитих і 550 поранених. Турки втратили у битві майже всю свою армію: 2000 убитих, 5000 полонених, 10000-11000 затонулих. Ця битва закріпила владу французів у Єгипті аж до 1802 року, коли за Ам'єнським миром Франція зобов'язалася залишити дані території.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Chandler, David, The Campaigns of Napoleon New York, Macmillan, 1966.
  • Хуан Коул, Napoleon's Egypt: Invading the Middle East Palgrave Macmillan, 2007. [ISBN 1-4039-6431-9]
  • Herold, J. Christopher, Bonaparte in Egypt — London, Hamish Hamilton, 1962.
  • Herold, J. Christopher, The Age of Napoleon. New York, American Heritage, 1963.
  • Moorehead, Alan, The Blue Nile New York, Harper & Row, 1962.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бердичевський Я. М., Щупак І. Я., Морозова Л. В., Всесвітня історія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закладів. — Запоріжжя: Прем'єр, 2009. — 320 с.: іл., карти.