Головнокомандувач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Головнокома́ндувач — найвища військова посада на якому-небудь театрі воєнних дій або стратегічному напрямку (регіоні), а також в окремих видах Збройних сил багатьох країн.

Військова організація
Latvian platoon at Camp Lejune.jpg
Типові підрозділи Типова чисельність Типовий командир
Вогнева група 2–4 Молодший капрал /
Капрал
Рій/
Секція
8–14 Капрал/
Сержант/
Штаб-сержант
Чота/
Загін
15–45 Другий лейтенант /
Перший лейтенант /
Лейтенант
Сотня/
Батарея/
Ескадрон
80–150 Капітан /
Майор
Курінь /
Когорта
300–800 Підполковник
Полк /
Бригада /
Легіон
1,000–5,500 Полковник /
Бригадний генерал
Дивізія 10,000–25,000 Генерал-майор
Корпус 30,000–50,000 Генерал-лейтенант
Загальновійськова армія 100,000–300,000 Генералітет
Група армій /
Фронт
2+ польових армій Фельдмаршал /
Генерал армії
Військовий округ /
Театр
4+ польових армій Шестизіркове звання /
Головнокомандувач

Історичні аспекти[ред. | ред. код]

У минулому головнокомандувачі призначалися для керівництва всією діючою армією. Під час 1-ї світової війни були головнокомандувачі французької та англійської арміями, головнокомандувач Східним фронтом в Німеччині, головнокомандувачі Північним, Західним, Північно-Західним, Південно-Західним і Кавказьким фронтами в Росії. У цей період головнокомандувачі в російській і німецькій арміях підпорядковувалися верховному головнокомандувачу, а в англійській і французькій арміях — своїм урядам через генштаби і, крім того, об'єднаному союзному командуванню.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Перед 2-ою світовою війною в збройних силах ряду країн для керівництва сухопутними військами, повітряними і військово-морськими силами призначалися головнокомандувачі цими видами збройних сил. У збройних силах нацистської Німеччини були створені 3 самостійних головнокомандування на чолі з головнокомандувачами (сухопутних військ — ОКГ, військово-повітряних сил — ОКЛ і військово-морських сил — ОКМ). Під час 2-ї світової війни США мали головнокомандувачів тихоокеанськими військово-морськими силами і головнокомандувач об'єднаними союзними силами на Європейському ТВД.

СРСР[ред. | ред. код]

У Радянських збройних силах головнокомандувачі були на Північно-Західному, Західному, Південно-Західному (липень 1941 — травень 1942), Північно-Кавказькому (квітень — травень 1942) напрямках та на Далекому Сході (1945). До розпаду Радянського Союзу малися головнокомандувачі видами збройних Сил, а також головнокомандувачі Групою радянських військ у Німеччині. Керівництво об'єднаними збройними силами країн — учасниць Варшавського Договору здійснює головнокомандувачі цими силами. З 1955 по 1991 існувала посада головнокомандувача Об'єднаними Збройними силами країн Варшавського договору.

Збройні сили країн Європи[ред. | ред. код]

Посади головнокомандувача існують також в об'єднаних збройних силах країн НАТО. До речі, існує головнокомандувач об'єднаними Збройними силами НАТО.

В Україні[ред. | ред. код]

Згідно статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України», Начальник Генерального штабу Збройних Сил України за посадою є - Головнокомандувачем Збройних Сил України.[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія. «ГРАЖДАНСКАЯ — ЙОКОТА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 3. — С. 567. — ISBN 00101-236. (рос.)