Битва під Рацлавицями
| Битва під Рацлавицями | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повстання Костюшка | |||||||
 Ян Матейко. «Битва під Рацлавицями» | |||||||
| Координати: 50°18′38″ пн. ш. 20°13′44″ сх. д. / 50.31055555558377534° пн. ш. 20.22888888891677794° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Річ Посполита |  Росія
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Тадеуш Костюшко | Тормасов Олександр Петрович | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 2440 солдатів, 2000 селян і 11 гармат | 2900 солдатів і 12 гармат | ||||||
| Втрати | |||||||
| 500 чоловік | 500 чоловік | ||||||
Бій під Рацлавицями — одна з перших битв під час Повстання Костюшка проти Російської імперії. Сталася 4 квітня 1794 року біля села Рацлавице Малопольського воєводства.
Після того, як у березні 1794 року Костюшко був проголошений у Кракові начальником збройних сил повстання, він зумів зібрати наступні сили:
| кількість одиниць | назва полку і командувач | кількість солдатів | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2 батальйони | Піхотний полк Чапського | 400 багнетів | |||||||||||
| 2 батальйони | Піхотний полк Водзицького | 400 багнетів | |||||||||||
| 2 батальйони | Піхотний полк Озаровського | 400 багнетів | |||||||||||
| 1 батальйон | Піхотний полк Рачиньського | 200 багнетів | |||||||||||
| 10 кавалерійських ескадронів | Під командуванням Антоні Мадалиньського | 400 шабель | |||||||||||
| 10 кавалерійських ескадронів | Під командуванням Магнета | 400 шабель | |||||||||||
| 4 кавалерійські ескадрони | Під командуванням Бернацького | 160 шабель | |||||||||||
| 2 допоміжних ескадрони | Герцог Вюртембергський | 80 шабель | |||||||||||
| Разом 2440 осіб | |||||||||||||
Крім того, Малопольське воєводство виставило 11 гармат і 2000 озброєних косами селян (так званих косиньєрів), які й відіграли вирішальну роль у битві.
Генерал Тормасов переважаючими силами атакував польські війська з фронту. Російські війська наступали традиційним зімкнутим мушкетним строєм: плече до плеча, у кілька рядів. Даний стрій забезпечував густоту й безперервність ведення вогню, проте не давав змоги маневрувати. Костюшко, який брав участь в Американській війні за Незалежність 1775—1783 років, засвоїв більш передову тактику, яку й застосував на полі бою: поляки вели вогонь із природних укриттів, використовуючи переваги ландшафту. Загони косиньєрів під особистим керівництвом Костюшка тим часом непомітно обійшли російський загін і проникли йому в тил. Унаслідок успішної та блискавичної атаки косиньєри захопили всі російські гармати й змусили відступити російські війська. Тим не менш, сили Костюшка були занадто малі, щоб переслідувати загін Тормасова, і російські війська після поразки продовжували дії в Малопольському воєводстві.
Підсумки битви[ред. | ред. код]
Перемога під Рацлавицями була лише тактичним успіхом, однак підняла моральний дух повстання, до нього приєдналися нові області: більшість польських земель, Литва і Курляндія. Перемога також стала сигналом до Варшавського повстання, яке змусило російські війська покинути столицю Польщі 17 квітня. На честь здобутої перемоги Костюшко присвоїв деяким селянам-добровольцям, які найбільше відзначилися, звання хорунжих, і в честь їхньої звитяги на параді пройшов перед військами в національному малопольському одязі: сукмане — домотканому селянському кожусі. Одним із кріпаків, які брали участь у битві, був Бартош Гловацький, що став згодом національним героєм Польщі.
«Конфедератки», які носили війська польського повстання, і дві схрещені коси стали під час Другої світової війни емблемою польської 303-ї винищувальної ескадрильї.
Сцени битви відображені на панорамі «Рацлавицька битва» у Вроцлаві.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт музею-панорами «Рацлавицька битва» [Архівовано 22 квітня 2015 у Wayback Machine.](англ.)(нім.)(пол.)