Боговтілення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Боговтілення (грец. ενανθρώπηση, лат. incarno) — прийняття образу людини. Перше Пришестя Христа.

В Євангеліях говориться, що Ісус Христос підкорявся законам людської природи: проходив стадії дорослішання людини, вживав їжу, радів, страждав, терпів і помер на хресті.

Ідея про Боговтілення розкривалася християнськими богословами з перших століть існування християнства. У ранньому християнстві ні у кого не виникало сумнівів, що Ісус Христос — Син Божий. Однак що саме стояло за словом «син» і як «син» був пов'язаний з «батьком» і « Святим Духом», — було предметом розбіжностей. Ряд богословів вважав, що Ісус Христос, Син Божий, народившись від Діви Марії, перейняв людську природу в усьому, крім гріха, а потім жив в людському тілі. Апологети Боговтілення захищали цю ідею в полеміці з гностичними сектами, які дотримувалися докетизму, вважаючи, що Ісус Христос був істотою виключно духовною, який тільки виглядав, як людина.

Перший Нікейський собор ухвалив, що Син є одночасно і людиною, і тим же самим Богом, що і Отець: «Бог від Бога», на противагу вченню Арія за основу був прийнятий термін «єдиносущний» (ομοούσιος), тобто Син і Батько одна сутність — Божество.

Джерела[ред. | ред. код]