Болдуєв Хома Лук'янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хома Лук'янович Болдуєв
Хома Лук'янович Болдуєв.jpg
Народження 21 березня 1918(1918-03-21)
Желів'є
Смерть 1978(1978)
Київ
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Освіта Казанське піхотне училище
Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19361974
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Командування 55-та гвардійська мотострілецька дивізія
30-та гвардійська мотострілецька дивізія
Київське вище загальновійськове командне училище
Війни / битви радянсько-японська війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Хома Лук'янович Болдуєв (21 березня 1918, Желів'є — 1978, Київ) — радянський військовий діяч, генерал-майор, начальник Київського вищого загальновійськового командного училища у 19701972 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 березня 1918 року в селі Желів'є (нині Чауського району Могильовської області Білорусі) в селянській родині. Білорус. Рано залишився без батьків, виховувався в родині старшого брата. В 1933 році закінчив сім класів школи і почав працювати у колгоспі. Навчався у землевпорядному технікумі у місті Горках, а у 1936 році, з 3-го курсу, поступив у Мінське військове училище (призваний Чауським військовим комісаріатом), де навчався з 25 вересня 1936 року по 15 липня 1938 року, після чого переведений до Казанського піхотного училища, яке закінчив у грудні 1938 року у військовому званні лейтенанта.

У роки німецько-радянської війни служив в тилових частинах на Далекому Сході. Член ВКП(б) з грудня 1942 року. З 9 серпня 1945 по 3 вересня 1945 року брав участь в радянсько-японській війні, будучи офіцером розвідки 5-го стрілецького полку 59-ї стрілецької дивізії 1-ї Червонопрапорної армії 1-го Далекосхідного фронту. Керував розвідувальними операціями полку і сам особисто в них брав участь. Так, вже в перші дні боїв особисто взяв японського «язика», за що був нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня.

Після закінчення війни продовжив службу в Радянській армії. З 1 листопада 1948 року по 21 листопада 1951 року навчався у Війській академії імені М. В. Фрунзе, після чого служив в стрілецьких частинах Групи радянських військ у Німеччині, командував 41-м стрілецьким полком, був начальником штабу 18-ї мотострілецької дивізії. 3 жовтня 1957 року йому присвоєне військове звання полковника. У червні 1961 року повернувся до СРСР, очолював штаб 92-ї мотострілецької дивізії Північно-Кавказького військового округу. З січня 1964 року командував 55-ю гвардійською мотострілецькою дивізією, а з лютого 1965 року — 30-ю гвардійською мотострілецькою дивізією. Генерал-майор з 23 лютого 1967 року. У липні 1968 року призначений начальником штабу 12-го армійського корпусу Московського військового округу.

Могила Хоми Болдуєва

З лютого 1970 року очолював Київське вище загальновійськове командне училище. У червні 1972 року звільнений з цієї посади, а в грудні 1974 року — звільнений в запас. Проживав у Києві. Помер в 1978 році, похований на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений:

Джерела[ред. | ред. код]