Бонч-Бруєвич Володимир Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Дмитрович Бонч-Бруєвич

Володи́мир Дми́трович Бонч-Брує́вич (*28 червня 1873, Москва — †14 липня 1955)  — російський професійний революціонер і радянський діяч, історик, літератор.

Народився у Москві в сім'ї чиновника. З кінця 1880-х pp. брав участь у революційному русі; був членом московського «Робітничого союзу». З 1901 співробітничав у ленінській «Іскрі», 1903—05 керував партійною експедицією, 1908—18 — видавництвом «Життя і знання» (видавництвом ім. «В. Бонч-Бруєвича і Н. Леніна», бібліотекою і архівом РСДРП у Женеві, провів велику роботу в Харкові по підготовці до III з'їзду партії. Співробітничав у газетах «Вперед» (1905), «Звезда» (1910–1912), «Правда» (1912–1914) та ін. Не раз зазнавав арештів. Учасник Жовтневого збройного перевороту в Петрограді. В 1917—20 працював керуючим справами Ради Народних Комісарів, пізніше — на видавничій та науково-дослідній роботі. Доктор історичних наук, відомий працями з історії революційного руху, атеїзму, етнографії, автор численних спогадів про В. І. Леніна.

Листувався з Іваном Франком, переклав російською мовою окремі його твори, видав перший том творів Григорія Сковороди (1912).

Нагороджений орденом Леніна.

Джерела[ред.ред. код]