Борзяк Дмитро Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борзяк Дмитро Семенович
Борзяк Дмитро Семенович.jpg
Борзяк Дмитро
Народився 25 жовтня 1897(1897-10-25)
Пищики
Помер 1939(1939)
ГУЛАГ
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Дмитро Борзяк (25 жовтня 1897, Пищики Іркліївського (нині Золотоніського) району — 1939, концтабір ГУЛАГ СССР) — український політик та письменник доби Розстріляного відродження. Належав до гурту неокласиків. Покінчив життя самогубством у таборі ГУЛАГ СССР.

Біографія[ред. | ред. код]

Дмитро Борзяк народився у родині козака-землевласника Семена Борзяка, який був відомим у краї підприємцем, зокрема, брав участь у будівництві державних залізниць.

1915 Дмитро закінчив Золотоніську класичну гімназію, вступивши на медичний факультет Київського університету. Тут потрапляє в коло українських есерів (зокрема, Олександра Філя), де отримує партійне псевдо «Яд». Перебуває під таємним нагляд поліції. Також бере участь в акціях «Української студентської громади», лідерами якої були Гермайзе, Любинський і Отамановський.

Після проголошення УНР — у Пищиках, згодом у Золотоноші, де став членом партії есерів. 1921 спробував легалізуватися в Києві в умовах російської окупації, але марно. Він і далі переховується у Золотоноші, але 1923 йому вдається повернутися до Києва, де він вливається до літературної групи неокласиків. Працює разом із Зеровим, Филиповичем, Антоненком-Давидовичем, Рильським, Косинкою, Івченком, Осьмачкою.

Перша публікація — у журналі «Всесвіт». Оповідання «Під дощ» було помічено ґрандами літератури — вітальний лист авторові надійшов навіть від Миколи Хвильового. Після цього з'явилися книжки «У монастир», «Варенька». Друкувався у журналі «Життя і революція».

1928 Борзяк уклав договір із Державним видавництвом України на написання історичного роману «Руйнування Батурина» — перед цим він отримав протекцію від Зерова та Гермайзе. Роботу над твором, до якого увійшло багато архівних матеріалів, перервав арешт. Автора залучили як обвинуваченого до процесу СВУ, але він став одним із небагатьох, хто не потрапив негайно за ґрати.

Дмитро Борзяк відтоді під постійним наглядом НКВД, йому відмовлено у будь-якій роботі. 21 квітня 1938 письменника викрав загін НКВД — у цей час він жебрав на випадкових підсобних роботах. Спецслужба поставила у провину Борзякові соціальну приналежність батька, участь у процесі СВУ. 31 грудня 1938 позасудова трійка НКВД постановила його убити. Проте 5 травня 1939 Верховний суд СССР визначив інше покарання: 10 років ув'язнення в концтаборах й 5 років заслання. 1939-го Борзяка довели до смерті в одному з таборів ГУЛАГу.

1957 удова письменника Ніна Бондарева, підтримана Миколою Бажаном, добилася від самих комуністів реабілітації чоловіка.

Видані твори[ред. | ред. код]

  • Дмитро Борзяк. Записка (З минулого). — Журнал «Життя й революція». — Харків. — 1928.
  • Оповідання [Текст] / Д. Борзяк ; упоряд. В. Т. Поліщук. — Черкаси: Відлуння, 1997. — 86 с. — ISBN 966-7331-04-0

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]