Українська комуністична партія (боротьбистів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Боротьбисти)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська комуністична партія (боротьбистів)
Голова партії:Олександр Шумський,
Григорій Гринько,
Василь Еллан-Блакитний,
Михайло Полоз,
Левко Ковалів,
Приходько Антон Терентійович
Штаб-квартира:Київ
Дата заснування:1918
Дата розпуску:1920
Ідеологія:соціалізм
Друкований орган:Боротьба

Українська комуністична партія (боротьбистів) — українська політична партія, що під різними назвами діяла у 1918—1920 роках. Не плутати з Українською партією лівих соціалістів-революціонерів (борьбистів), котра являла собою відокремлену частину російської Партії соціалістів-революціонерів в Україні, а також Українською комуністичною партією (укапістами), котрі утворилися на базі УСДРП (незалежників) у січні 1920 року.

Назва партії пов'язана з назвою її центрального друкованого органу — київською газетою «Боротьба».

Історія[ред. | ред. код]

Організаційно оформилася влітку 1918 року після розколу в Українській партії соціалістів-революціонерів (УПСР). На першому (п'ятому) з'їзді в березні 1919 року прийняла нову назву (Українська партія соціалістів-революціонерів (комуністів), також вживалася назва «Українська партія соціалістів-революціонерів (комуністів-боротьбистів)»). 6 серпня 1919 року партія уклала акт про об'єднання з нещодавно відокремленим лівим крилом Української соціал-демократичної партії (незалежників) (УСДРП-Н) — Українською соціал-демократичною партією (незалежників-лівих), після чого її назву було змінено на остаточну — Українська комуністична партія (боротьбистів).

Перші ознаки розколу в УПСР, що призвів до утворення партії боротьбистів, було помітно ще на початку 1918 року. Особливо відчутними вони стали після арешту представників лівого крила УПСР з наказу керівництва Центральної Ради в січні 1918[1][2].

З літа 1919 року партія боротьбистів мала представників у Раднаркомі УСРР, зокрема, наркомом освіти був Олександр Шумський. Серед чільних представників партії також були Григорій Гринько, Василь Еллан-Блакитний, Михайло Полоз, Левко Ковалів, Антон Приходько. Після взяття Києва денікінцями, що відбулося 30 серпня 1919 року, частина керівництва партії залишилася в підпіллі. В цей час загинули члени її ЦК, українські літератори Василь Чумак та Гнат Михайличенко.

У серпні та листопаді 1919 року боротьбисти зробили дві невдалі спроби вступити до Комуністичного Інтернаціоналу. У грудні 1919 року УКП(б) було укладено угоду з Комуністичною партією (більшовиків) України про входження першої до Всеукраїнського Ревкому. У березні 1920 року партія боротьбистів влилася в КП(б)У шляхом індивідуального прийняття членів (з приблизно 15 тисяч до лав партії більшовиків вступило близько 4 тис.), що було організаційно оформлено рішеннями другого (шостого) з'їзду партії боротьбистів та четвертої конференції (на правах з'їзду) КП(б)У.

Протягом 1920-х років вихідці з УКП(б) обіймали багато керівних місць у Раднаркомі УСРР і відіграли значну роль в українізації, до їх числа належали Антон Приходько[3], Панас Любченко та багато інших. У 1930-х роках більшість із них було репресовано.

Ідеологія[ред. | ред. код]

Ідеологія партії частково повторювала програмні тези старої УПСР, але зі значним креном у бік марксистської традиції (що особливо виявилося після об'єднання з УСДРП (н.-л.). Серед основних гасел варто назвати ідею соціалізації землі, створення окремої Української червоної армії, постійне наголошування на перспективах створення всесвітньої федерації радянських республік і протиставляння цієї ідеї можливому відновленню Російської Імперії в «радянських формах» тощо.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гошуляк, І. (1994, №1). Український історичний журнал. dspace.nbuv.gov.ua. Процитовано 2018-09-25. 
  2. Oleksiy, Ruslan Yawdoshak, Irina Kravchenko, Mykola Dzham, Mykytenko. Зшитки боротьби. www.library.univ.kiev.ua. Процитовано 2018-09-25. 
  3. Виговський, Микола Юрійович (2005). Номенклатура системи освіти в УСРР 1920–1930-х років: соціальне походження, персональний склад та функції. Ky·iv: Heneza. ISBN 9665044745. OCLC 160149987. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Maistrenko I. Borotbism. A Chapter in the History of Ukrainian Communism. — Research Program on the USSR, 1954 (перевидано 2007 року під назвою Borot'bism. A Chapter in the History of Ukrainian Revolution).
  • Майстренко І. Історія мого покоління. Спогади учасника революційних подій в Україні. — Едмонтон: КІУС, 1985.
  • Клинтух Ю. Крах идеологии и политики мелкобуржуазной националистической партии боротьбистов. — К., 1971.
  • Mace J. Communism and the Dilemmas of National Liberation. National Communism in Soviet Ukraine, 1918—1933. — Cambridge, MA: Harvard University Press, 1983.
  • Історія в термінах і поняттях: довідник / За загал. ред. Орлової Т. В. — Вишгород, 2014.
  • Гірік С. Централізація без центру? Боротьбистський проект "Федерації Радянських Республік" // Київська старовина. — 2012. — №4. — С.138-148.
  • Гірік С. Селянство та аграрне питання в ідеології Української комуністичної партії (боротьбистів) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — Т.24. — К.: ІУАД ім. М.С. Грушевського НАНУ, 2012. — C.478-491.
  • Гірік С. Проблема військового будівництва в УСРР і Українська комуністична партія (боротьбистів) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — Т.25. — К.: ІУАД ім. М.С. Грушевського НАНУ, 2012. — C.457-467.
  • Гирик С. Вообразить союз иначе. Всемирная федерация советских республик в видении Украинской коммунистической партии (боротьбистов) // Bulletin des Deutschen Historischen Instituts Moskau. — Nr.7. — М., 2013. — С.9-22.
  • Гірік С. Ідеологія партії боротьбистів в українській історіографії // Український археографічний щорічник. — Вип. 18. — К.: Український письменник, 2013. — С.324-342.
  • Гірік С. Західна Україна і партія боротьбистів: Ідеологічний і тактичний аспекти // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. — Вип.9. — К.: Інститут історії України НАНУ, 2013. — С.234-249.
  • Гірік С. Ідеологічні засади Української комуністичної партії (боротьбистів): зарубіжна та українська еміграційна історіографія // Історіографічні дослідження в Україні. — Вип.24. — К.: Інститут історії України НАНУ, 2014. — С.395-416.
  • Гірік С. Борьбисти, боротьбисти і Комінтерн: Еволюція взаємовідносин // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. — №1117. — Серія «Історія». — Вип.48. — Х., 2014. — С.79-89.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]