Любченко Панас Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Панас Петрович Любченко
Панас Петрович Любченко
Панас Любченко
Прапор
6-й Голова РНК УРСР
28 квітня 1934 — 30 серпня 1937
Попередник: Влас Чубар
Спадкоємець: Михайло Бондаренко
Голова Київського окружного виконавчого комітету і Київської міської ради
грудень 1925 — 24 грудня 1927
Попередник: Пантелеймон Свистун
Спадкоємець: Юрій Войцехівський
 
Національність: українець
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Народження: 2 (14) січня 1897(1897-01-14)
Кагарлик, Київська губернія, Російська імперія
Смерть: 29 серпня 1937(1937-08-29) (40 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Орден Леніна — 1935

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Голова Раднаркому УСРР на трибуні Надзвичайного VIII Всесоюзного з'їзду Рад, листопад 1936 року

Лю́бченко Пана́с Петро́вич (2 (14) січня 1897(18970114), Кагарлик, Київська губернія, Російська імперія — 29 серпня 1937, Київ, Українська РСР, СРСР) — український революціонер, радянський партійний та державний діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в містечку Кагарлик (тепер районний центр Київської області). Закінчив Київську військово-фельдшерську школу.

З 1917 року — член Української партії соціалістів-революціонерів (УПРС). У 19161917 роках брав участь у видавництві журналів «Соціалістична думка» та «Наше слово». Входив до складу Української Центральної Ради. В УПСР був одним із лідерів лівої фракції, яка виступала за встановлення радянської влади в Україні та співпрацю з російськими більшовиками.

Після розколу партії з березня 1919 року належав до новоствореної Української партії соціалістів-революціонерів-боротьбістів (комуністів); з серпня 1919 року — Української комуністичної партії (боротьбистів), входив до складу керівних партійних органів.

У березні 1920 року, як і переважна більшість провідних членів УКП (боротьбистів) разом із Олександром Шумським, Григорієм Гриньком та іншими, увійшов до складу Комуністичної партії (більшовиків) України [КП(б)У].

19201923 роки — секретар Київського губкому КП(б)У, заступник начальника політвідділу 2-ї Кінної армії, голова Чернігівського губвиконкому.

У грудні 1925 року обраний головою Київського окружного виконавчого комітету і Київської міської ради та займав ці посади до 24 грудня 1927 року[1].

19271934 роки — секретар ЦК КП(б)У. Одночасно з 1933 року — перший заступник голови, з 1934 року — голова Раднаркому УСРР, з 1934 року — член Політбюро ЦК КП(б)У.

Виступив громадським обвинувачем на процесі Спілки визволення України. На початку 1930-х років став одним із активних провідників політики Москви, відіграв керівну роль у колективізації й конфіскації збіжжя в селян, що призвело до голодомору в 1932–1933 роках в Україні. Наприкінці жовтня 1932 року призначений відповідальним за виконання хлібозаготівель у Вінницькій області.

На серпневому пленумі ЦК КП(б)У звинувачений у керівництві контреволюційною націоналістичною організацією в Україні. 29 серпня 1937 року, передчуваючи близькі репресії щодо нього особисто і членів його сім'ї, застрелив дружину, Марію Миколаївну Крупеник, і покінчив життя самогубством.

У 1965 році реабілітований. Перший секретар Компартії України Петро Шелест особисто звертався до ЦК КПРС із проханням «дати згоду на розгляд питання про посмертну реабілітацію у партійному відношенні» голови Раднаркому УСРР в 1934–1937 роках, одного з лідерів партії боротьбистів Панаса Любченка[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Протокол Ч. 51 IV позачергового пленуму Київського окрвиконкому Х склику від 24 грудня 1927 року // ДАКО, ф. Р-112, оп. 1, спр. 5521, арк. 42.
  2. Бажан, 2011, с. 217.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Попередник: Голова РНК УРСР
19341937
Наступник:
Чубар Влас Якович Бондаренко Михайло Ілліч