Брайнін Валерій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вале́рій Бори́сович Бра́йнін (Ві́ллі Бра́йнін, також Бра́йнін-Па́ссек і Бра́йнен; 27 січня 1948, Нижній Тагіл) — поет,[1] перекладач, есеїст, культуролог, музикознавець, музичний педагог, винахідник [2], культур-менеджер, композитор.

Сім'я та юні роки[ред.ред. код]

Народився у родині австрійського поета й перекладача, політемігранта Бориса Львовича Брайніна[ru] (літ. псевдонім Sepp Österreicher, 1905—1996) і дитячого лікаря Асі Іллівни Брайнін, (уродж. Пассек, 1919—2005). Батько, Борис Львович Брайнін, походить із віденської родини Брайнін (нім. Brainin), що дала світові багатьох видатних діячів культури та науки.

В. Б. Брайнін здобув математичну (спец. мат. школа, золота медаль, призер мат. олімпіад), лінгвістичну (факультет ін. мов педінституту, не закінчив), композиторську (муз. училище, з відзнакою) та музично-педагогічну (пед. університет, із відзнакою) освіту. 1970 року був виключений із Нижньотагільського педагогічного інституту за правозахисну діяльність.[3]

До 1970 року був керівником літературної студії Нижньотагільського міського й районного будинків піонерів і школярів, брав участь у діяльності літературної студії при Нижньотагільскій міській бібліотеці як один із чільників. Під час навчання у Свердловську (нині Єкатеринбург) був членом міського літоб'єднання, організував поетичний клуб ім. Пабло Неруди при Уральській консерваторії.[4] У цей період авторські твори В. Б. Брайніна виконувалися на міських площадках і в ефірі Всесоюзного радіо на радіостанції «Юність». Після переїзду до Москви його твори виконувались на відомих сценах, в тому числі й у Большому театрі (струнний квартет № 2 на концерті молодих композиторів у Бетховенському залі, виконаний солістами оркестру Большого театру). Створював вокальну, камерну та симфонічну музику, музику для театру.

Діти В. Б. Брайніна — психолог Андреєва Кристина Валеріївна (1971—1997), музичний педагог Брайнін Агата Валеріївна (1973), Брайнін Віллі (молодший) (William Braynen, 1977, вивчає політичну філософію, живе у США).[5] Сестра В. Б. Брайніна, Лідія (1950), живе у США.

Видатні родичі[ред.ред. код]

див. також Брайнін.

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Член Московського клубу «Поезія» («метареаліст другого призову», за визначенням Ю. Арабова). Перша публікація (Ленінградський журнал «Костёр», 1965) відбулася за підтримки тодішнього редактора відділу Л.Лосева. Наступна публікація відбулася через 14 років («Московский комсомолец») і супроводжувалася відгуком А.Тарковського, тривале спілкування з яким справило на Брайніна помітний вплив. Третя публікація відбулася ще через 10 років («Дружба народов»). Із 1990 року публікувався в журналах «Знамя», «Новый мир», «Арион», «Огонёк», «Грани», «Partisan Review» й ін., в антологіях «Строфы века» (упор. Є.Євтушенко) і «Строфы века-2» (упор. Е.Вітковський). Регулярні виступи з есеями на радіо «Свобода» та Бі-бі-сі (1991—2000).

  • Брайнин-Пассек, В. К нежной варварской речи. Стихотворения. Составитель Михаил Безродный. Предисловие Юрия Арабова. — СПб.: Алетейя, 2009. — 94 c. — (Серия «Русское зарубежье. Коллекция поэзии и прозы»). ISBN 978-5-91419-277-5

Музично-педагогічна та наукова діяльність[ред.ред. код]

Автор музично-педагогічної системи «Розвиток музичного інтелекту у дітей»,[6][7] [8] [9][10][11] що ґрунтується на ідеях семіотики, теорії інформації, структурної лінгвістики, дитячої психології (Ж.Піаже, Л.Виготський), а також на ідеях, які інспіруються практичними методами розвитку музикального слуху й музичного мислення: «абсолютне» сольфеджіо, релятивна сольмізація Джона Кьорвена, Агнес Хундеггер, Золтана Кодая, Карла Орфа, Ріхарда Мюнніха, естонського хормейстера Хейно Кальюсте (Heino Kaljuste), Едвіна Гордона, ритмічна сольмізація Galin-Paris-Chevé[12]). Основною метою системи Брайніна є розвиток випереджувального (прогнозуючого) музичного сприйняття у потенціального слухача серйозної музики і/або професіонального музиканта.[13] Крім того, він є відомим дитячим фортепіанним педагогом. Серед учнів Брайніна є лауреати національних і міжнародних конкурсів.[14] [15][16] [17][18][19]

Автор концепції еволюції музичної звуковисотної системи й походження мікрохроматики.[20]

Автор концепції взаємооднозначної відповідності кольорів спектра і ступенів модальних ладів (див. Кольоровий слух).[21]

Автор культурологічної концепції «Нова класика».[22][23][24] [25] [26]

Наукові праці й есеї опубліковано в Австрії, Німеччині, Італії, Малайзії, Нідерландах, Росії, Україні, Франції, ПАР.[27]

Архів В. Б. Брайніна зберігається в Бременському університеті.

Професійна та громадська діяльність[ред.ред. код]

З 1974 до 1990 р. викладав за своєю методикою в Тираспольському музичному училищі та в Московській середній спеціальній музичній школі їм. Гнесіних.

Запрошений професор Віденської Вищої школи музики та мистецтва виконання (1992), Вищої школи музики «Моцартеум» у Зальцбурзі (1993), Центра з дослідження музичної дидактики (італ.) у Флоренції (1992—1995), Колумбійського технолого-педагогічного університету (2005) та ін.

Ініціатор, організатор, координатор журі міжнародного конкурсу музикантів-виконавців Classica Nova™ [28] (музика XX сторіччя, перший конкурс присвячено пам'яті Шостаковича, Ганновер 1997, визнаний [29] Книгою рекордів Гіннеса як найбільший музичний конкурс).

З 2004 р. — президент РЗСІСМЕ (Російської загальнонаціональної секції ІСМЕ) [30]. (ISME [31] — International Society for Music Education — Міжнародне товариство музичної освіти при Музичній раді ЮНЕСКО.)[32] Сприяв відновленню традиції, що була перервана за розпаду СРСР, коли припинила існування радянська секція ІСМЕ, заснована Д. Б. Кабалевським.

Віце-президент Ганноверського Толстовського фонду.[33]

Керівник науково-методичної лабораторії «Нові технології музичної і муз.-пед. освіти» Московського педагогічного держ. університету.[34] Артистичний директор мережі музичних шкіл ФРН.[35]

Наукові товариства та творчі спілки[ред.ред. код]

Відгуки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В.Брайнін-Пассек на інтернет-ресурсі «Журнальный зал»
  2. Метод развития музыкального слуха и устройство для его осуществления - Патент RU № 2075785 C1
  3. С.Чупринин. Писатели Германии
  4. Tichomirova E. Russische zeitgenössische Schriftsteller in Deutschland. Ein Nachschlagewerk. — München: Verlag Otto Sagner, 1998
  5. [1]
  6. В.Брайнін. Тіні на стіні або Нариси можливого підходу до розвитку музичного мислення у дітей. // Музична педагогіка та виконавство. Збірник статей, випуск 3, упоряд. П.Ф.Серотюк, с. 3-27, Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009, 64 с. ISBN 978-966-10-0481-7. З російської переклали М.Герасименко-Голота, М.Голота, О.Щетинський. (укр.)
  7. В.Брайнін. Слухач серйозної музики і його виховання. // Музична педагогіка та виконавство. Збірник статей, випуск 2, упоряд. П.Ф.Серотюк, с. 3-11, Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009. ISBN 978-966-408-619-3. З російської переклали О.Постумент, О.Щетинський (укр.)
  8. В.Брайнін. Про розвиток музичного мислення дитини (для батьків і усіх зацікавлених). // Музична педагогіка та виконавство. Збірник статей, випуск 1, упоряд. П.Ф.Серотюк, с. 5-20, Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2008. ISBN 978-966-408-620-9. З російської переклали М.Козяр, О.Щетинський. (укр.)
  9. Brainin Method (рос.) (англ.) (нім.) (ісп.) (італ.) (пол.)
  10. Стенограма семінару В.Б.Брайніна в Московському пед. держ. університеті на Російському загальноосвітньому інтернет-порталі (рос.)
  11. О.Щетинський. Обучать интонационному мышлению! О музыкально-педагогической системе Брайнина. «Музыкальная академия», № 1, Москва 1993: Вид. «Композитор» (рос.).
  12. Chevé, E., Paris, N. Méthode élémentaire de musique vocale. — Paris, 1846
  13. Brainin Method: youtube англ.
  14. [2]
  15. [3]
  16. [4]
  17. [5]
  18. [6]
  19. [7]
  20. В. Брайнин. Письмо учёному соседу о некоторых возможностях микрохроматической композиции в связи с предполагаемыми перспективами эволюции музыкального языка. «Музыкальная академия», № 3, Москва, 1997: Вид. «Композитор»
  21. В.Б.Брайнин. Метод графических представлений как средство развития музыкального слуха. Микрохроматический слух. «Цветной» слух" (пер. з німецької) Internationales Symposium «Musikalische Früherziehung in Wien», листопад 1990
  22. В.Брайнин-Пассек. О постмодернизме, кризисе восприятия и новой классике. «Новый мир искусства», Санкт-Петербург, листопад 2002
  23. Valeri Brainin. Über die Postmoderne und die neue Klassik. «Neue Musikzeitung», Regensburg, November 2002 (Anfang)
  24. Valeri Brainin. Über die Postmoderne und die neue Klassik. «Neue Musikzeitung», Regensburg, November 2002 (Fortsetzung)
  25. Л.Долгачёва. Новая классика — быть или не быть? Интервью с Валерием Брайниным. «Культура», Москва, 1997 (початок)
  26. Л.Долгачёва. Новая классика — быть или не быть? Интервью с Валерием Брайниным. «Культура», Москва, 1997 (закінчення)
  27. http://brainin.org/Method/method_pro_de/publications_en1.html
  28. веб-сайт міжнародного конкурсу Classica Nova (рос.) (англ.) (нім.)
  29. Сертифікат Книги рекордів Гіннеса (нім.)
  30. веб-сайт РОСИСМЕ (рос.)
  31. веб-сайт ІСМЕ (англ.)
  32. веб-сайт Музичної ради ЮНЕСКО (англ.)
  33. веб-сайт Ганноверського Толстовського фонду (нім.)
  34. веб-сайт Московського педагогічного держ. університету
  35. веб-сайт Musikschule Brainin (рос.) (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (пол.)
  36. В.В. Медушевський на сайті Московської консерваторії

Інші джерела[ред.ред. код]