Браницька Олександра Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олекса́ндра Васи́лівна Брани́цька (Енгельга́рдт)

рос. Александра Васильевна Браницкая (Энгельгардт)
пол. Aleksandra z Engelhardtów Branicka

Alexandra Branicka by Grassi.jpg
Портрет Олександри Браницької. Художник Йосип Марія Грассі. 1793 рік
Народилася 1754(1754)
Померла 15 (27) вересня 1838(1838-09-27)
Біла Церква
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіянка
Діяльність Фрейліна
Титул графиня
Конфесія православ'я
Батько Василь Андрійович Енгельгардт
Матір Марфа Олександрівна Потьомкіна
Чоловік Францішек Ксаверій Браницький
Діти Владислав-Гжегож Браницький, Воронцова Єлизавета Ксаверівна, Q11737046?, Zofia Branicka[d] і Q26882457?
Нагороди
POL COA Korczak.svg
Корчак

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Алекса́ндра Васи́лівна Брани́цька (уроджена Енгельга́рдт; рос. Александра Васильевна Браницкая; нар. 1754 — пом. 15 (27) вересня 1838[1], Біла Церква, Київська область, Україна) — графиня, обер-гофмейстрина. Тітка поміщика Тараса Шевченка Павла Енгельгардта. Племінниця князя Григорія Потьомкіна. Дружина великого гетьмана коронного Королівства Польського Францішека Ксаверія Браницького.

Біографія[ред.ред. код]

Пам'ятник Александрі Браніцькій у Білій Церкві.

Александра — перша донька підполковника Василя Андрійовича Енгельгардта та його дружини Марфи Александрівни, рідної сестри князя Григорія Потьомкіна.

10(21) липня 1775 року 21-річна Олександра за заслуги свого дяді стала фрейліною при дворі російської імператриці Катерини II. 24 листопада (5 грудня) 1777 року їй надано звання камер-фрейліни. 12(23) листопада 1781 року 27-річна Олександра одружилася з Ксаверієм Браницьким. Того ж дня її оголосили статс-дамою. 20(31) березня 1787 року під час перебування в Києві Катерина II відзначила Олександру Браницьку орденом святої великомучениці Катерини. 3(15) листопада 1807 року доньки Браницьких Софія та Єлизавета стали фрейлінами. 1(13) січня 1824 року Олександрі Василівні надали звання обер-гофмейстрини.

Дідичка Нігина з 1795 року.[2]

Померла, проживши 84 роки.

Пам'ять[ред.ред. код]

11 травня 2014 року у денропарку «Олександрія» встановлено їй пам'ятник. Відкриття прив'язали до «поширеної легенди», що сам парк називається на її честь.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Євген Чернецький. Браницькі. — Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2011. — ISBN 978-617-604-001-9 С.200
  2. Nihin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat. (пол.).— S. 146. (пол.)

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Карабанов Павел. Статс-дамы и фрейлины русского двора в XVIII столетии // Русская старина. — Т. 2. — Санкт-Петербург, 1870. — С. 474—475.
  • Браницкая // Энциклопедический словарь / Под редакцией профессора И. Е. Андреевского. Издатели Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. — Т. 4а: Бос — Бунчук. — Санкт-Петербург, 1891. — С. 596—597.
  • Духовное завещание гр. А. В. Браницкой / Сообщил В. Щербина // Киевская старина. — 1893. — № 6. — С. 513—517.
  • Шумигорский Евгений. Графиня А. В. Браницкая: Из галлереи исторических силуэтов // Исторический вестник. — 1900. — № 1. — С. 171—202.
  • Браницкая Александра Васильевна // Большая энциклопедия: Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / Под редакцией С. Н. Южакова и профессора П. Н. Милюкова. — Т. 3: Беллинг — Бугульник. — Санкт-Петербург, 1901. — С. 641.
  • Лихач Е. Браницкая, графиня Александра Васильевна, рожденная Энгельгардт // Русский биографический словарь. — Т. 3: Бетанкур — Бякстер. — Санкт-Петербург, 1908. — С. 326—327.
  • Роспись, кому какие именно деревни и в каком числе душ от Её Императорского Величества Всемилостивейше пожалованы в вечное и потомственное владение в губерниях Минской, Брацлавской, Волынской и Подольской и в частях отделенных от оных к сопредельным намесничествам. 1795 года августа 18-го // Материалы для истории Подольской губернии: Прибавление к № 5 «Подольских губернских ведомостей». — Каменец-Подольский, 1885. — С. 213—214.
  • Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. — Каменец-Подольский, 1895. — С. 91, 147, 218, 219, 238, 242, 245, 246, 293, 332, 334, 361, 419, 440, 455.
  • Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 332, 347, 361, 365, 369, 371, 378, 400, 408, 411.
  • Лазанська Т. Гетьманша Білоцерківщини та її нащадки (з історії роду Браницьких) // Проблеми історії України XIX — початку ХХ ст. — Випуск 7. — К.: Інститут історії України НАН України, 2004. — С. 229—246.
  • Томазов В. В. Браницькі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 367.
  • Євген Чернецький. Браницькі. — Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2011. — 736 с. — ISBN 978-617-604-001-9


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.