Воронцовський палац (Алупка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палац
Воронцовський палац (Алупка)
Північний фасад. Воронцовський палац
Північний фасад. Воронцовський палац
Країна Україна, Крим
Місто Алупка
Координати Координати: 44°25′12″ пн. ш. 34°03′02″ сх. д. / 44.42000° пн. ш. 34.05056° сх. д. / 44.42000; 34.05056
Тип будівлі палац
Архітектурний стиль романтизм
Автор проекту Едуард Блор
Будівельник Франц Боффо і Томас Харрісон
Засновник Воронцов Михайло Семенович (1782—1856)
Будівництво 1828 р.—добудови в середині 19 ст.
Основні дати:
1828—1848
Будівлі:
палац, пейзажний парк, Шуваловський корпус, бібліотечний корпус, Чайний будиночок
Стан задовільний
Воронцовський палац (Алупка) у Вікісховищі?

Воронцо́вський пала́ц — пам'ятка архітектури та історії в м. Алупка (Автономна Республіка Крим).

Історія[ред.ред. код]

Початок будівництва[ред.ред. код]

Бажання мати парадну резиденцію спонукало володаря розпочати створення палацово-паркового ансамблю. Спочатку роботи почалися на південному схилі. Первісні будови вели архітектори Франц Боффо і Томас Гаррісон.

Англійські родичі графа Воронцова дозволили вийти на королівського архітектора Британії Едварда Блора, який і створив проект з включенням вже побудованих частин (арабська ніша південної центральної частини палацу). Сам Блор до Криму не приїжджав, але був добре обізнаний про рельєф місцевості та етапи будівництва.

На відміну від застиглих форм пізнього класицизму, що панував в Росії, палац побудовано з використанням історичних стилів Англії (пізня готика, тюдорівський стиль 16-17 століть, тобто романтизм початку 19 ст.).

В стилі класицизму побудували лише павільйон Чайний будиночок в Нижньому парку.

Матеріалом став місцевий камінь вулканічного походження — сірий діабаз. Дуже твердий, більш ніж відомий граніт, він надав будівлям особливого колориту середньовіччя.

Етапи будівництва[ред.ред. код]

Вид на Ай-Петрі з боку Воронцовського палацу в Алупці
  • Столовий корпус, 1830—1834
  • Центральний корпус, 1831—1837
  • добудова Більярдної до Столового корпусу, 1841-42
  • Гостьовий корпус, вхідні флігелі, усі башти, п'ятикутник госп. корпусів, 1838—1844
  • Бібліотечний корпус, 1842—1846

Усе будівництво тривало з 1828 по 1848 рр. Одно і двоповерхові будівлі розташовані на вісі схід-захід з двома брамами. Західна брама головна, східна менша за розмірами, але краща за естетичними ознаками. Північний фасад палацу виходить у маленький двір, з якого відкривається панорама гори Ай-Петрі.

Парки Воронцовського палацу[ред.ред. код]

Мармуровий лев
Шуваловський проїзд

Найбільший обсяг земляних робіт припав на період 1840—1848 рр., коли військові саперного батальйону зробили тераси перед південним фасадом палацу.

Особливості місцевості (глиби каміння, маленький потічок, рідкий ліс на півночі ділянки) були вдало використані при створенні пейзажного парку на північній стороні ділянки. Серед садівників, що працювали тут, К.Кебах, В.Гунт, М. Третьяков, Бишкович, Глущенко.

Нижній парк має більш регулярне планування, а припалацова територія насичена скульптурами та фонтанами (мармурові леви скульптора з Італії Джованні Бонанні, фонтани Амурів, Трільбі, Мушля).

Колекції палацу[ред.ред. код]

Докладніше: П'єр Філіп Томір
Парадна їдальня палацу

Кожна зала палацу має своє оздоблення. На додачу особливу атмосферу підтримують меблі англійських, французьких майстрів 18-19 століть, годинники, світильники, дзеркала, ліхтарі. Шедевром дерев'яного різьблення є шафа в Китайському кабінеті палацу.

  • Парадний вестибюль нагадує подібні в аристократичних замках Британії. Стіни прикрашені парадними портретами, серед яких портрет О. Браницької 1781 року (художник Річард Бромптон, 1734—1783, Англія), портрет князя Григорія Потьомкіна (невідомий художник 18 ст.) тощо. Портрет Браницької слід віднести до вдалих з двох міркувань. Бромптон працював в Російській імперії всього близько трьох років і помер в Петербурзі. На теренах України це майже єдиний парадний портрет Бромптона, датований і підписаний майстром.
  • Парадна їдальня оздоблена балконом для музик, камінами, колекціями порцеляни, кришталю, визолоченої бронзи. В оздоби їдальні введені великі за розмірами полотна художника з Франції на ім'я Гюбер Робер.

Сюжети — фантастичні пейзажі Робера на теми давньоримських будівель Італії.

Зимовий сад палацу
  • У колекції порцеляни увагу привертають дві великі за розмірами вази у формі давньогрецьких кратерів. Це витвори Імператорського порцелянового заводу в Петербурзі. Вази заввишки 60 сантиметрів і змонтовані з окремих частин. Бічні сторони прикрашені реалістично створеними пейзажами, що викликало подив сучасників, звиклих до пейзажів олійними фарбами на полотні. Повагу викликали розміри і віртуозно створений морський пейзаж на порцеляновій основі непрямокутної форми.
  • Серед рідкісних оздоб інтер'єрів — солом'яні шпалери з вишивками кольоровими нитками доби класицизму. Подібні були особливістю дворянських садиб Росії і майже єдині збережені в Україні.
  • Серед оздоб залів — витвори декоративної бронзи і стародавніх годинників майстрів Франції — П'єра Філіпа Томіра, Л. С. Равріо, П. В. Русселя, Ледюра. Витвори Томіра поціновувались найбільше, саме вони прикрасили збірки палаців — Тюїльрі в Парижі, Зимового палацу в Петербурзі, палацу Демідова у Флоренції, замку Фонтенбло.
  • Окрасою палацу став Зимовий сад.

Колекція живопису[ред.ред. код]

Худ. Р. Бромптон. Олександра Браницька

Аристократичний палац неможливо уявити без колекції живопису. Своя колекція картин є і в Воронцовському палаці Алупки.

Англійське виховання власника палацу графа Воронцова спричинило появу в палацовій збірці меблів і картин англійських майстрів, що було рідкісним на теренах Російської імперії. Але домінували твори художників Фландрії, Голландії, Італії, Франції. Тут зберігають твори П.Снейєрса, К Нетшера, Карло Маратті, Вільяма Хогарта, Джорджа Доу.

У парадному вестибюлі представлено декілька парадних портретів родичів Воронцових різних майстрів (художник Річард Бромптон та ін.).

Палацова бібліотека налічувала 25.000 томів. Після революції 1917 року бібліотека вивезена в Росію.

Подальша доля палацу[ред.ред. код]

Південний фасад Воронцовського палацу

Тут мешкало три покоління Воронцових. Після 1917 року вони вимушено емігрували за кордон. Нащадки живуть у США.

При СРСР палац націоналізували, з 1921 р. створено музей.

У роки Другої світової Крим був захоплений німецько-фашистськими загарбниками. У палаці був будинок відпочинку німців. Колекції музею не встигли евакуювати, і їх пограбували. Відомо про вивезення 537 предметів мистецтва, картин і гравюр. Після війни частину їх повернули в музей. Приміщення палацу врятували, що є величним вчинком наукового співробітника музею С. Г. Щеколдіна.

Під час Кримської (Ялтинської) конференції у Воронцовському палаці Алупки розмістили делегацію з Британії.

З 1956 р. за наказом з Москви тут відновлено роботу музею.

Воронцовський палац у кіно[ред.ред. код]

Територія палацу та парку часто використовується кінематографістами. Серед відомих робіт:

  1. 1961 — «Червоні вітрила»
  2. 1964 — «Звичайне чудо»
  3. 1964 — «Гамлет»
  4. 1972 — «Пічки-лавочки»
  5. 1976 — «Небесні ластівки»
  6. 1986 — «Подорож пана Клякси»
  7. 1987 — «Десять негренят»
  8. 2003 — «Божевільний день, або Одруження Фігаро»
  9. 2008 — «Сафо. Кохання без меж»

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Алупкинский государственный дворцово-парковый музей-заповедник. Художественное собрание музея. (Исследования и материалы), Симферополь, 2005 (рос.)
  • Тимофеев Леонид Николаевич, Царин Анатолий Петрович Алупкинский дворец-музей. Путеводитель. — Симферополь : «Таврия», 1981. — 56 с. — 150 000 прим. (рос.) (англ.)
  • Алупкинський палац-музей, Київ, «Мистецтво», 1972.
  • Вергунов А. П. Горохов В. А., «Русские сади и парки», М, «Наука», 1988 (рос.)
  • «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР». Київ, «Будівельник», 1983—1986, LCCN 84-179019

Посилання[ред.ред. код]