Климпуш Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Климпуш
Василь Климпуш

Час на посаді:
12 лютого 1939 — 18 березня 1939

Народивсяневідомо
Ясіня, жупа Мармарош, Угорське королівство,
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Померневідомо
?
Політична партіяУкраїнське Національне Об'єднання

Климпуш Василь Іванович (* ?, смт. Ясіня, жупа Мармарош, Закарпаття, Угорське королівство — † ?) — один з перших на Закарпатті українських підприємців, один із керівників Гуцульської республіки у 1918 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в багатодітній селянській сім'ї. Разом з братами займався підприємництвом у сфері сільського господарства та деревообробки. Брат Дмитра Климпуша — команданта Карпатської Січі.

Громадська і політична діяльність[ред. | ред. код]

Разом із братами взяв активну участь у створенні Гуцульської республіки у 1918 р. 18 грудня 1918 р. виступав на з'їзді Мараморощини у Сигіті, де було обрано Сигітську Народну Раду (також мали слово Клочурак Степан  — Ясіня, Августин Штефан, Бращайко Михайло — Рахів, Йосипчук Василь — Великий Бичків[1]). Воював із угорськими військами.

Згодом працював у рідному селі в суспільно-кооперативній ділянці: був членом Управи сільської Ради, організував читальню «Просвіти». Разом з братами він засновував кооперативи, Гуцульський Кооперативний Союз. Був одним із співосновників товариства «Січ» в Ясіню та його філій по інших гуцульських селах. Василь Климпуш також обіймав посади члена Управи для вирубування лісів та церковного куратора.

Від 23 січня 1938 р. у складі Українського Національного об'єднання.

Був у складі 22 послів на засіданні Сойму Карпатської України 15 березня 1939 року, під час якого проголошено незалежність Карпатської України. Входив до складу фінансової комісії.

Після радянської окупації Закарпаття був ув'язнений у таборі «Спаськ» Карагандинської області Казахстану, про що згадував відомий історик Ярослав Дашкевич[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 71
  2. Історик і громадський діяч Ярослав Дашкевич залишив по собі праць, ідей та учнів — на кілька інституцій та установ

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]