Бржозовська Людмила Генріхівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бржозовська Людмила Генріхівна
Людміла Генрыхаўна Бржазоўская
Ім'я при народженні Людмила Генріхівна Бржозовська
Народилася 4 червня 1946(1946-06-04)
Мінськ, БРСР, СРСР
Померла 6 грудня 2023(2023-12-06) (77 років)
Громадянство СРСР СРСР→Білорусь Білорусь
Діяльність балерина, балетний педагог
Alma mater Білоруський державний університет культури і мистецтв
Заклад Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора — 1983
Народна артистка Білоруської РСР

Людмила Генріхівна Бржозовська (біл. Людміла Генрыхаўна Бржазоўская; 4 червня 1946, Мінськ, БРСР, СРСР — 6 грудня 2023) — білоруська балерина, педагог-репетитор Великого театру опери і балету Республіки Білорусь, Народна артистка Білоруської РСР.[1][2]

Біографія[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Людмила Бржозовська — білоруська Мая Плісецька

Народилася 4 червня 1946 р. в Мінську, в родині білоруського художника-живописця Генріха Бржозовського (створила більше двох тисяч полотен). Її сім'я жила на вулиці Стрижевська (де у дворі була батьківська майстерня), неподалік театру опери та балету. До хореографічного училища її мама відвела (лейтенант, лікар-стоматолог в поліклініці МВС). Дід Людмили Бржозовської, виходець із збіднілої польської шляхти, був червонодеревцем і оформляв в Мінську Червоний костел[3]

У 1966 році закінчила Білоруське державне хореографічне училище (педагоги Ніна Млодзінська та Ірина Савельєва). З 1966 року працювала артисткою балету Державного академічного Великого театру опери і балету Білоруської РСР.

Першою її серйозною роботою на сцені театру стала партія Сольвейг в балеті «Пер Гюнт» (1967 рік). У виставах «Ромео і Джульєтта» (1970) та «Трістан і Ізольда» (1971) у Людмили Бржзовської зародився творчий дует з Юрієм Трояном.[2]

У 1970 році стажувалася в Ленінградському театрі опери та балету імені Кірова у Наталії Дудинської.

Людмила Бржозовська першою на сцені Великого театру опери і балету Білоруської РСР виконала партії Кармен, Єви, Нелі, Фриги, Маші. Була коханою у виставах «Кармен-сюїта», «Створення світу», «Тіль Уленшпігель», «Спартак», «Лускунчик», «Карміна Бурана», поставлених на білоруській сцені Валентином Єлизарьєвим.

З 1969 по 1988 роки Людмила Бржозовська виконувала провідні партії в балетах «Після балу», «Лебедине озеро», «Спартак», «Раймонда», «Бахчисарайський фонтан», «Дон Кіхот», «Спляча красуня», «Сильфіда», «Жизель», «Шопеніана», Гран па з балету «Пахіта», Па-де-де «Фестиваль квітів у Дженцано» та ін.[2] У балеті вона змагалася з самої Майєю Плісецькою, порівнювали їх виконання Кармен, і часто — на користь Бржозовської[4].

Її таланту аплодували більш ніж в 30 країнах.[3] Балерина виступала в Італії, Угорщині, Фінляндії, Індії, Монголії, Йорданії, Кувейті, Румунії, Сінгапурі, Польщі, Туреччини та інших країнах.[2]

У 1975 році отримала звання Народної артистки Білоруської РСР[1], в 29 років[5].

У 1987 році закінчила навчання на факультеті хореографії Мінського інституту культури.

З 1997 року є педагогом-репетитором Національного академічного Великого театру балету Республіки Білорусь.[1]

Працювала Людмила Генріхівна Бржозовська педагогом-репетитором Національного академічного Великого театру опери і балету. Серед її вихованок учениць молоді, але вже відомі балерини Ольга Гайко, Людмила Кудрявцева, Марина Вежновец, Марина Парамонова, Людмила Хитрова.

Захоплюється образотворчим мистецтвом — пише пейзажі, букети квітів. Також малює на тему балету, олівцем. Крім своїх робіт, робіт батька і сестри, в її будинку — картини визнаних художників, наприклад два портрета Людмили Генріхівни, які виконав Борис Заборов.[3] У Національному художньому музеї є парадний портрет балерини Бржозовської пензля Олександра Шестакова[6].

Фільмографія[ред. | ред. код]

«Міф» — мелодрама Аяни Шахмалієвої, 1986 рік. В цій картині, створеній за мотивами повісті Кирила Ласкарі «Двадцять третій пірует», Людмила Бржозовська зіграла талановиту балерину. У фільмі також грав легендарний Маріс Лієпа.[3]

Відгуки про Людмилу Бржозовську[ред. | ред. код]

  • Ольга Савицька (музикознавець, кандидат мистецтвознавства[7]):

Про Людмилу Бржозовську захоплено писали журналісти і критики. Художників надихала витончена і одухотворена краса цієї жінки. А глядачі, які побували на виставах, створювали легенди про її танці. У великому репертуарі балерини важко виділити одну або декілька найбільш вдалих робіт. Кожна її партія ставала високим творчим досягненням, своєрідним художнім відкриттям.

— Інформаційно-новинний портал Мінська[8]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Бржозовская Людмила Генриховна. Советские актеры театра. kino-teatr.ru. 1 серпня 2011. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 1 травня 2012.
  2. ↑ а б в г Людмила Бржозовская. Балетмейстеры-репетиторы. НАБТ оперы и балета Республики Беларусь. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 5 січня 2012.
  3. ↑ а б в г А. Казакова. Живопись в антракте [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Вечерний Минск: газета. — Минск, 2012-04-05. — Вып. 12465. — № 14. — С. 16.
  4. ↑ Юбилей известной белорусской балерины. Культура. ОНТ. 4 червня 2011. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 19 квітня 2012.
  5. ↑ Марина Коктыш. Людмила Кудрявцева: «На эстраде сегодня гораздо легче получить звание...» // «Народная воля» : газета. — Минск, 2007. — № 115-116 (20 липня).
  6. ↑ Е. Молочко (6 жовтня 2001). Маленькая княгиня белорусского балета. СБ. Процитовано 19 квітня 2012.[недоступне посилання]
  7. ↑ Ольга Савицкая, музыковед. Яндекс. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 1 травня 2012.
  8. ↑ "Сотворение мира" покажет к юбилею Людмилы Бржозовской белорусский Театр оперы и балета. 28 травня 2011. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 5 січня 2012.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бржозовська_Людмила_Генріхівна&oldid=41086572