Плісецька Майя Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майя Михайлівна Плісецька
рос. Ма́йя Миха́йловна Плисе́цкая
Maya Plisetskaya 2011.png
Народилася 20 листопада 1925(1925-11-20)
Москва, СРСР СРСР
Померла 2 травня 2015(2015-05-02) (89 років)
Мюнхен, Німеччина Німеччина
·гострий інфаркт міокарда
Громадянство Росія Росія
Діяльність балерина
Знання мов російська[1]
Роки активності з 1943
Рід Sulamith Messererd
Батько Mikhail Plisetskid
Мати Мессерер-Плісецька Рахіль Михайлівна
Брати, сестри Azari Plisetskid і Alexander Plisetskid
У шлюбі з Щедрін Родіон Костянтинович
Нагороди
IMDb ID 0687334
Сайт shchedrin.de

Ма́йя Миха́йлівна Плісе́цька (рос. Ма́йя Миха́йловна Плисе́цкая, 20 листопада 1925, Москва, РРФСР, СРСР — 2 травня 2015, Мюнхен, ФРН) — видатна радянська артистка балету, солістка Большого театру в Москві, хореографиня, письменниця, акторка. Народна артистка СРСР (1959), Герой Соціалістичної Праці, лавреатка Ленінської премії.

Дружина композитора Родіона Щедріна.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у відомій єврейській сім'ї Михайла Еммануїловича Плісецького і Рахілі Михайлівни Мессерер. Усі її 11 дядечків і тітоньок були так чи інакше пов'язані з балетом. Плісецька має білоруське коріння: «Батько мій був уродженцем тихого яблуневого, пропиленого міста Гомеля. Плісецькі беруть витоки з тих країв, які щемлять душу тихою красою, білоруських криниць», - писала вона в своїй автобіографії «Я, Майя Плісецька»[2].

Ходила до школи на Шпіцбергені, де її батько працював інженером «Арктиквугілля», потім був призначений генеральним консулом СРСР. У 1938 році його розстріляли під час сталінської чистки (під час Хрущовської відлиги — реабілітований), а мати, акторка німого кіно, була засуджена до 8 років ув'язнення і її утримували в Бутирській в'язниці, потім депортували до Казахстану в Акмолінський табір дружин зрадників Батьківщини. У зв'язку з цим Майю взяла за доньку тітка по материнській лінії, балерина Суламіф Мессерер.

Сценічний дебют Плісецької відбувся в 1932 році, коли їй було сім років. Свою першу роль вона зіграла в опері «Русалка» ОлександраДаргомижського[2].

1943 р. закінчила Московське хореографічне училище (педагоги Є. П. Гердт та М. М. Леонтьєва).

У пластиці Майї Плісецької танцювальне мистецтво досягає високої гармонії. Найвидатніші партії: Одетта — Оділлія в «Лебединому озері», Аврора в «Сплячій красуні» (1961), Господиня мідної гори в «Кам'яній квітці» Прокоф'єва, Раймонда в однойменному балеті Олександра Глазунова. В 1959 Плісецькій присвоєно звання Народної артистки СРСР.

1958 року одружилася з композитором Родіоном Щедріним.

Майя Плісецька з чоловікомРодіоном Щедріним, 2009 рік
Майя Плісецька на площі Київського вокзалу (м. Москва) після гастролей, 2000 рiк

Після відходу зі сцени Галини Уланової в 1960 році Плісецька стала примою балету Большого театру. У радянській телеверсії «Анни Кареніної» вона зіграла княгиню Тверську. У 1971 році Родіон Щедрін написав балет на ту ж тему, де Плісецька танцювала головну партію і вперше спробувала свої сили як хореографиня.

У 1961 Плісецька бере участь у балеті «Легенда про любов» у Баку, написаному азербайджанським композитором Аріфом Меліковим. Спеціально для Плісецької кубинський балетмейстер Альберто Алонсо поставив балет «Кармен-сюїта». Іншими хореографами, які створювали для неї балети, були Юрій Григорович, Ролан Петі, Моріс Бежар.

У 1980-х роках Плісецька та Щедрін проводили багато часу за кордоном, де вона працювала художньою керівницею Римського театру опери та балету, а також Іспанського національного балету в Мадриді. У 1984 році здійснила знамениту постановку "Раймонди" в римських Термах Каракалли.

У віці 65 років Плісецька залишила творчість, полишивши Большой театр як солістка. В день свого 70-річчя дебютувала в спеціально написаному для неї номері Бежара під назвою «Аве Майя».

В 1991 році з чоловіком емігрувала до Німеччини. Проживала в Іспанії, володіла квартирою в Мюнхені. Мала громадянство Іспанії.

З 1994 Плісецька була головою щорічного міжнародного балетного конкурсу свого імені. В 2006 році стала лавреаткою Імператорської премії Японії.

На честь артистки названо астероїд 4626 Плісецька[3].

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Майя Плісецька, Кармен-Сюїта
Nuvola apps kaboodle.svg Майя Плісецька, Помираючий лебідь

У 1966 році вона підписала "лист 25-ти" діячів культури і науки Леоніду Брежнєву проти реабілітації Сталіна.

Багато років перебувала у творчій опозиції до головного балетмейстера Большого театру Юрія Григоровича, у зв'язку з чим говорили про поділ трупи на "партію Григоровича" і "партію Плісецької".

Суть конфлікту полягала в тому, що пані Плісецька виступала проти монополії пана Григоровича і домагалася запрошення до Большого театру інших постановників, як радянських, так і західних, але не зустрічала в цьому питанні розуміння з боку міністерства культури і партійних органів[4].

Пам'ять про репресії проти батьків і власний досвід переросли в усвідомлення злочинної суті соціалізму і комунізму, які, на думку Плісецької, були гірші за фашизм, бо злочини фашизму відомі, а злочини комунізму та соціалізму приховували[5].

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]