Броненосці типу «Lüft-ü Celil»
Броненосці типу "Lüft-ü Celil" - два кораблі флоту Османської імперії, побудовані у Франції - Lüft-ü Celil та Hifz-ur Rahman. Це були морехідні монітори.
Проектування[ред. | ред. код]
На початку 1860-тих Єгипетський єялет, автономна провінція Османської імперії, замовив кілька броненосців для свого флоту, як частина програми переозброєння з метою нового протистояння центральній владі, подібного до Османо-єгипетської війни 1839 - 1841. Це замовлення включало два корабля типу "Lüft-ü Celil",-class vessels, замовлених 1866 року. Втім після тривалих переговорів кризу було розв'язано і єгипетські броненосці, включаючи Lüft-ü Celil and Hifz-ur Rahman,були передані центральному уряду 29 серпня 1868, поряд з іншими поступками, на які пішов Єгипет.[1][2]
Характеристики[ред. | ред. код]
Кораблі типу "Lüft-ü Celil" мали довжину від носу до гвинта вздовж ватерлінії 62,18 метрів, а повну - 64,4 метрів, з бімсом у 13,6 метрів. Осадка складала 4.4 метри. Корпус був сконструйований з заліза, мав таранний ніс, а також при-підняту кормову та носову частини. Нормальна водотоннажність 2540 тон. Їх екіпаж складався з 12 офіцерів і 110 нижніх чинів.[3][4]
Кораблі мали парову машину компаунд (подвійного розширення), яка приводила у рух два лопатевих гвинти. Пару забезпечували два вугільних локомотивні котли. Двигуни забезпечували загальну потужність у 2000 індикативних кінських сил, що дозволяло розвивати максимальну швидкість у 12 вузлів (22 км/год). Втім до 1877 максимальна швидкість кораблів знизилась до 10 вузлів (19 км/год). Lüft-ü Celil ніс 300 тон вугілля. Також вони мали допоміжне вітрильне оснащення по типу барка.
Lüft-ü Celil та Hifz-ur Rahman були морехідними моніторами, озброєними двома 225 міліметровими дульнозарядними гарматами Армстронга та двома 178 міліметровими того ж виробника. Кожна пара гармат була встановлена у власній башті, розміщених вздовж осі корабля. 225 міліметрові гармати були встановлені у передню башту, а гармати меншого калібру - у задню, розмішену за головною щоглою. Башти поверталися вручну.[5] У 1875, обидва кораблі отримали по одній 120 міліметровій гарматі Круппа. В 1891–1894, Hifz-ur Rahman був частково переозброєний. 225 міліметрові гладкоствольні гармати замінили аналогічною кількістю нарізних скорострільних німецьких 150 міліметрових гармат. Також озброєння доповнили чотирма 37 міліметровими револьверними гарматами Гочкісса та двома 25,4 міліметровими(одно-дюймовими) кулеметами Норденфельта.
Кораблі були броньовані кованими залізними плитами. Броньовий пояс корабля досягав 140 міліметрів і поступово зменшувалась до 117 міліметрів у напрямку носа та корми. він розширювався до 0,76 метра вище і нижче ватерлінії. Над головним поясом 76 міліметрові (трьох-дюймові) захищали основу башт, артилерійські льохи і машинні відділення. Верхня частина бокової броні була приєднана до броньованої палуби товщиною 38 міліметрів. Башти захищала 140 міліметрова броня.
Кораблі[ред. | ред. код]
| Корабель |
Будівник |
Закладено | Спущено на воду | Завершено |
|---|---|---|---|---|
| Lüft-ü Celil | Forges et Chantiers de la Gironde | 1868 | 1869 | березень 1870 |
| Hifz-ur Rahman |
Історія служби[ред. | ред. код]
Після включення до складу флоту обидва кораблі розмістили на Криті для стабілізації ситуації після Критського повстання 1866–1869 років. Водночас Османський флот залишався переважно неактивним впродовж цього періоду.[6] Обидва кораблі взяли участь у Російсько-турецькій війні 1877–1878, діючи проти російських сил на Чорному морі. На початку війни Lüft-ü Celil та Hifz-ur Rahman були направлені до складу Дунайської ескадри,[7] завданням якої було запобігти форсуванню ріки російською армією.[8] Здійснюючи патрулювання 11 травня 1877, Lüft-ü Celil вступив у перестрілку з російськими артилерійськими батареями. Один з російських снарядів влучив у броненосець, імовірно у котлове відділення, що спричинило вибух корабля, у якому загинула більша частина його екіпажу.[9][10] Hifz-ur Rahman пізніше підтримував оборонців Сулини у гирлі Дунаю. Там монітор мала сутичку з російськими мінними катерами 9 листопада 1877, у якій корабель зазнав незначних ушкоджень.[11]
Hifz-ur Rahman був поставлений на відстій у Стамбулі. Флот провів ремонт корабля у 1891-1994. Тим не менш корабель все одно перебував у поганому технічному стані на початок Греко-турецької війни в лютому 1897, подібно до решти старих османських броненосців. у результаті флот залишався у безпечній акваторії за укріпленнями Дарданелл та не брав участі у бойових діях. Клорабель продовжив службу ще впродовж десятиліття і був виведений зі складу флоту 1909 року. Його продали у листопаді для розбору на метал.[12]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Langensiepen & Güleryüz, pp. 3, 137
- ↑ Sondhaus, p. 90
- ↑ Gardiner, p. 390
- ↑ Langensiepen & Güleryüz, p. 137
- ↑ Very, p. 124
- ↑ Langensiepen & Güleryüz, pp. 3, 5
- ↑ Langensiepen & Güleryüz, p. 194
- ↑ Greene & Massignani, p. 358
- ↑ Langensiepen & Güleryüz, p. 6
- ↑ Wilson, p. 289
- ↑ Wilson, pp. 296–297
- ↑ Langensiepen & Güleryüz, pp. 8–9, 137
Література[ред. | ред. код]
- Gardiner, Robert, ред. (1979). Conway's All the World's Fighting Ships: 1860–1905. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-133-5.
- Langensiepen, Bernd; Güleryüz, Ahmet (1995). The Ottoman Steam Navy 1828–1923. London: Conway Maritime Press. ISBN 978-0-85177-610-1.
- Sondhaus, Lawrence (2001). Naval Warfare, 1815–1914. New York: Routledge. ISBN 0-415-21478-5.
- Very, Edward W. (1880). Navies of the World. New York: John Wiley & Sons. OCLC 20400836.
- Wilson, Herbert Wrigley (1896). Ironclads in Action: A Sketch of Naval Warfare from 1855 to 1895. London: S. Low, Marston and Company. OCLC 1111061.